Рейд полтавських майстрів–сантехніків спричинений хронічними неплатежами львів’ян за воду. Лише за півроку вони заборгували понад чотири мільйони гривень. «Родзинкою» полтавських умільців є не лише «хитра» техніка, а й специфічний підхід — замість обрізання каналізаційних труб, вони їх... забивають. Адже якщо без води «протягнути» ще якось можна, у крайньому разі просто її самовільно під’єднати, то без можливості її злити — значно складніше. Адже перекривають стояки не лише «унітазного» напрямку — роблять неможливим і відведення води з умивальників та ванн. «Спрутярі» під’єднують свій хитрий прилад до загальнобудинкового стояка, а згодом, за допомогою спеціальних маніпуляцій, наглухо забивають злісним неплатникам зливні труби, які без втручання «полтавських умільців» розблокувати зась. А от відновлюють водопостачання не лише за умови повної сплати боргу, а й за додаткові 250 гривень «моральної компенсації».
Цього разу ударна зміна каналізаційних «робокопів» розпочнеться 21 січня й триватиме десять днів. За цей час ускладнять життя найбільш злісним неплатникам періоду липня—грудня 2008 року. Працюватимуть полтавчани у Львові лише до 1 лютого, тож ті, кому не вдасться за цей час «подружитися» зі «спрутярями», сидітимуть без води та каналізації до наступного пришестя «Полтававодоканалу». А воно планується не раніше ніж у квітні.
Почнуть наганяти «водяного страху» бригади «Полтававодоканал» із Сихова 22 січня, переміщаючись до Шевченківського району. Наступного ж дня вони завітають до Залізничного. 26 січня будуть «відключати» Франківський, а 27 — знову повернуться на Сихів. Щоправда, за «чорними списками» ЖЕКів та «Водоканалу» переважно їздитимуть до «спальних» районів, адже у центральній частині міста занадто старі й крихкі труби, які можуть просто не витримати «каналізаційної хірургії». Тим часом галицькі «водоканальники» вже впродовж року марять про реалізацію проекту власного «Спруту», і, як навесні минулого року гонорово заявив заступник директора «Львівводоканалу» Олег Капко, «ми володітимемо власними технічними засобами. А львівська система з від’єднань боржників матиме не лише іншу назву, а й іншу методику». Щоправда, «віз і нині там», й аби від’єднати львівських неплатників, досі доводиться кликати полтавських «варягів».
Антін БРАУН