TORI JOY (Вікторія Петрик) — лауреат перших премій всеукраїнських фестивалів «Червона рута», «Кришталеві ґрона», «Зоряний дощ», міжнародного фестивалю польської пісні у Варшаві. Працювала на найбільших майданчиках Києва, Чернігова, Черкас, Кракова, Манчестера, в містах Голландії та Бельгії.
Tori Joy влетіла в кабінет Олександра Пономарьова вся з ніг до голови в золотистому вбранні й «золотих» чобітках із запису якоїсь новорічної програми. Енергетика, яку так нахвалюють у продюсерському центрі Пономарьова, справді била через край — очі горять, посмішка на півобличчя, швидкість розмови не поступається кулеметній черзі.
— Вікторіє, у вас такий чималий послужний список виступів, премій, а широка публіка про вас зовсім нічого не знає. Чому так?
— Я виступаю на сцені з семи років, співаю джаз, фолк, поп, класику, працювала з театром пластичної комедії «Мімірічі», виступала з англійським гуртом Carpathiana, ще студенткою педінституту імені Драгоманова виступала на різних київських святах на запрошення мерії — писала пісні про Україну, Київ і таке інше, і не було часу й можливості розкручувати образ, займатися піаром. Тепер, сподіваюся, про мене дізнаються, у мене великі плани й амбіції.
— Яку музичну нішу ви збираєтеся зайняти?
— Це буде щось середнє між R–n–B, соул і популярною музикою, головне, що це має бути дуже енергетична і заводна музика. У мене вже готові пісні для першого альбому, який, сподіваюся, видамо в 2009 році. Але головне зараз для мене — пройти відбірковий тур на «Євробачення», я, до речі, не тільки чекаю пісень від західних композиторів, а теж пишу пісню для «Євробачення». Я така, «я ще й на машинці можу». До речі, сама створюю дизайн своїх костюмів і хочу пізніше зробити свою колекцію одягу.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
