До яких тільки «премудростей» не додумаються наші бюрократи, аби ще більше заплутати людей! То волинська школа чомусь опиняється на території Рівненщини (Майдан–Липненська школа з Маневиччини розташована в рівненському селі Осова). То сільраду відшукаєш раптом зовсім в іншому селі, як Завітненську, скажімо, яка розмістилася в селі Човниця. Ківерцівському селу Кадище, що розкинулося по обидва боки залізниці на самісінькому кордоні з Рівненщиною, не пощастило в іншому: залізниця розділила село навпіл. Одна його половина, з боку Цумані, відійшла до Цуманської селищної ради, друга — до Дідичів. Шматок дороги чималенький в обидва боки. Та було б ще півбіди, якби Кадищенська початкова школа не сховалася в... лісі. Спочатку ми не повірили в це.
Та школярики, які поверталися дружною юрбою додому з Цумані (там продовжують навчання старшокласники з Кадища), зголосилися показати, де вони починали свій шлях у країну знань.
Кілька сусаніних підсідають у нашу машину, і ми їдемо на пошуки школи...