Економія, нічого не вдієш,

Після багаторічного затишшя в луцьких дошкільних закладах і школах щодо отруєнь перший грім прогримів 7 листопада минулого року. Багатьом вихованцям луцького дитячого садочка № 16 стало зле після того, як днем раніше дітки пообідали курячими котлетами. За кілька днів до обласної інфекційної лікарні потрапило 14 дітей та кілька працівників садка. І в усіх підтвердили діагноз «сальмонельоз». Після луцького випадку вже 11—12 грудня в Сенкевичівській школі–інтернаті Горохівського району гострий ентероколіт відправив на лікарняне ліжко 19 учнів. Поодинокі випадки отруєнь і сальмонельозу були зафіксовані й у інших дитячих закладах. У зв’язку з економічною кризою, треба гадати, й надалі економитимуть на дитячому харчуванні та здоров’ї...

Ризикована курятина — частий гість на дитячому столі

Слідами луцької «НП» відбулися засідання надзвичайної міської та обласної протиепідеміологічної комісій. Попри численні перевірки та відпрацюваня різних версій визначити остаточно, що ж стало причиною захворювання, так і не вдалося. Обласна санепідемслужба схильна до того, що хтось був носієм сальмонельозу, тобто головним є людський фактор. У Луцькій міськрайонній санепідемстанції дотримуються іншої версії: імовірним джерелом інфікування могло стати м’ясо курей і котлети, зроблені з нього, якими частували дітей 6 листопада в ДНЗ № 16. Можливо, відповідь дасть слідство, бо за цим фактом порушено карну справу. А на колегії обласної прокуратури взагалі пролунала шокуюча інформація: у ДНЗ № 16 випадки захворювання дітей були зареєстровані ще в травні місяці.

У міській СЕС дотримуються думки, що не стільки сама курятина спричинила захворювання, як порушення технології її приготування — не був витриманий температурний режим приготування. До речі, злощасні котлети того дня вдалися на славу і були, за словами працівників садочка, дуже смачними. І їли їх більш як 90 дітей і персонал, а захворів лише кожен третій.

Зрозуміло, що в батьків виникло чимало запитань, на які вони не отримали відповіді. Якщо причиною зараження були котлети, то чому захворіли не всі ? Головний лікар Луцької СЕС Валентина Попович так пояснила це: «Відомо, що в кишечнику 75 відсотків курей живе збудник сальмонели. Він може потрапити на м’ясо, коли тушки потрошать. Ми добилися, аби в садочки завозили не заморожених курей, а охолоджені, щоб виключити можливість потрапляння на дитячий стіл неякісної, несвіжої курятини. Того дня курей від того самого постачальника завезли і в інші садочки теж. Але біда трапилася тільки в одному. Вже встановлено, що комірник садочка № 16 прийняв протерміновану на добу курятину. Значить, там могла спокійно розмножуватися сальмонела. Встановлено, що температурний режим прожарювання котлет теж не був витриманий, а це ще один імовірний крок до небезпеки. Після отруєння ми перевіряли продукцію постачальника (рівненська фірма «Ідна»), але сальмонелу не було висіяно. А перевірити саме те м’ясо, що спожили діти, не було можливості. Тому можемо робити лише припущення, що фактором передачі інфекції могли бути котлети. Принаймні всі, хто захворів, котлети ці споживали».

— Дуже часто причиною захворювання на сальмонельоз стають вражені збудником яйця. Чи не могли вони спричинити отруєння дітей в садочку?

— Через день після отруєння з яєць у садочку готували омлет — і нічого. З них сальмонелу не висіяли, хоча потім ми шукали на складах ті яйця, але їх уже не було. Нібито з Харкова їх фірма завозила.

Приписами санепідстанції ДНЗ №16 у червні закрили більш як на два місяці на ремонт. За цей час тут було відремонтовано харчоблок, замінено труби, сантехніку, бо за 50 років дитячий заклад дійшов до такого стану, що готувати їсти в таких антисанітарних умовах було просто страшно. У вересні після ремонту садочок відкрився і, за іронією долі, вже через два місяці тут сталося масове отруєння. Поки готували їжу по–старому і на старих плитах — усе було нормально. Може, нова сучасна техніка просто приспала пильність кухарів? До речі, головний кухар садочка вже працює тут 30 років і подібний випадок у її практиці перший.

Від батьків дітей почула й іншу версію: насправді дітей, які захворіли, було набагато більше, ніж подавала офіційна статистика — не рахували тих, хто рятувався і лікувався у вихідні дні 8— 9 листопада вдома. Діти температурили, у них були всі ознаки отруєння, але в лікарню зверталися не всі батьки. Хтось телефонував на «швидку» і запитував, що робити, комусь допомагали знайомі лікарі, а в когось захворювання протікало в легкій формі. Це вже пізніше в них висіяли сальмонелу. Логічно напрошується запитання: якщо курятина є потенційно епідеміологічно небезпечним продуктом, то навіщо включати її в дитяче меню? Не кажучи вже про те, що вирощене на гормонах і всіляких біодобавках м’ясо бройлерів навряд чи додає здоров’я нашим дітлахам.

Для вас, діточки, і перловки не шкода...

Дитяче меню складається відповідно до постанови Кабміну № 1591 від 22 листопада 2004 року « Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах». Отож, відповідно до цих норм харчування для дітей від 3 до 6 років, у денній нормі продуктів має бути 110 грамів м’яса. Хоч–не–хоч, а раз на тиждень курятина надходить у садочки, у деяких — двічі на місяць, а ще два рази дають сосиски того ж виробника курятини. Можна лише здогадуватися, якої якості ті сосиски. Не від розкоші, а від бідності нашої робимо це. Цими ж нормами передбачено, до речі, що дитина має отримувати впродовж дня: свіжих овочів — 260 грамів, картоплі — 220 грамів, круп, бобових, макаронів — 50, соків —100, фруктів — 100, молока, кисломолочних продуктів — 500, сиру — 50, риби — 50 тощо. Можете звірити ці норми з меню садочка, в який ходить ваша дитина, і переконаєтесь, що норм цих не дотримуються. Про фрукти й соки там уже давно забули, салати з овочів теж не є головною складовою дитячого меню, молочних продуктів у необхідній кількості дітям теж не дають. А ті, що потрапляють на дитячий стіл, навряд чи можна назвати повноцінним молочним продуктом. Масло з пальмової олії, молоко, виготовлене з сухого молока, сир, зрозуміло, теж. Переважну частину меню становлять каші — перлова, пшенична, пшоняна, гречка, вермішель, а потім рис. Мимоволі порівнюєш з армійським меню. Але ж дошкільнята — не солдати, щоб наминати перловку, яку не рекомендують узагалі в дитячому раціоні. Економія, нічого не вдієш. Заощаджувати доводиться на найдорожчому — на дитячому здоров’ї.

У Луцькому міському відділі освіти пояснили, що норм справді трохи не дотримуються через здорожчання продуктів. Авжеж, як можна повноцінно нагодувати дитину за 8 гривень у день? З них половину оплачує держава, а половину батьки. Чи могли б батьки сплачувати більшу суму, але винятково на харчування своїх дітей, якби були впевнені, що ці гроші підуть саме на це, а продукти використовуватимуть повноцінні й якісні? Упевнена, більшість заради здоров’я своїх діток пішли б на це. Наразі ж тільки в ДНЗ № 7 є групи з посиленим харчуванням, де дітей харчують не так, як їхніх ровесників в усіх решті садочків міста. І платять батьки за це близько 200 гривень. Поки ж що гроші з батьків систематично збирають на нескінченні ремонти, нові меблі, штори тощо. Здоров’я дітлахів залишається на другому плані. Тому й виходять із садочка з колітами, панкреатитами, холіциститами тощо.

Не знаю, якими нормами передбачені оселедці в дитячому меню, але донедавна цей продукт теж потрапляв на стіл вихованців луцьких дитсадків. Працівники садка № 16 підтвердили цей факт, що оселедці їм привозили, але останнім часом вони від них відмовлялися.

У міській санепідстанції дуже подивувалися цій інформації, хоча перспективне меню на кожні два тижні і на рік адміністрації садочків погоджують у СЕС. Виходить, що заборонені продукти завозять у садки без відома санепідслужб? Тоді в такий спосіб можна підсунути дітям що завгодно, і крайнього знайти буде неможливо. Те, що покарали штрафом працівників за недбальство, це одне. Але як надалі убезпечити дітей від сальмонельозної курятини? І чому в Луцьк возять птицю аж із Рівненщини, а яйця — із Харкова? На Волині вистачає своїх виробників курятини. Проте тендер виграла фірма з Рівненщини. Мабуть, і ці питання теж мали б зацікавити правоохоронців.

У розмові зі мною працівники міськвно розповіли, що в тендері брала участь лише одна ця фірма, а волинські не подали жодної заявки. Хоч оголошення про тендер друкували в місцевих газетах і у «Віснику тендерної палати». Або побоялися відповідальності, або такі обсяги поставок курятини їх не зацікавили. Коли в тендері брала участь лише одна фірма, то яка ж це конкуренція? Начальник міського управління освіти намагався спростувати цю інформацію і був дуже обурений почутим: «Хто вам сказав таке?!»

Головний лікар СЕС Валентина Попович щодо тендерів вважає, що така форма закупівель продуктів полегшує роботу санепідслужб, бо простіше знайти того чи іншого постачальника, і в разі потреби є з кого спитати. То чому, коли сталося отруєння у ДНЗ №16, постачальники й експедитори були обстежені лише на 13–й день після трагедії, якщо всі вони були відомі? Не дивно, що в м’ясі курей не було знайдено нічого, отож фірма постачальник вийшла геть сухою із води. «Стрілочниками» поки що стали лише працівники садочка, як завжди буває в таких випадках. А чи просто Луцькій санепідслужбі перевіряти якість і безпеку харківських яєць, якими годують луцьких дітей? Не знайшли ті яйця під час перевірки на складах і на тому проблема вирішилася? До речі, прострочені яйця із садочка № 16 уже повертали постачальнику, про це розповіли мені працівники кухні. Скаржилися працівники харчоблоків з інших садочків і на якість сиру, бо привозять його іноді такий, що сирники «пахнуть» на цілий садок, а завідуюча каже: «Подавайте на стіл». І мусять подавати.

Чи не занадто безпечно вчинили державні мужі, віддавши приватним комерційним структурам таку відповідальну справу, як харчування дошкільнят? А якщо вже віддали, то і й контроль має бути найсуворішим. Як свідчить практика, це далеко не так. На дитячий стіл потрапляють не найкращі продукти. І якщо цей та інші випадки не стануть серйозним уроком для всіх, то й надалі дитяче здоров’я не ставитимуть ані в гріш. Тендерами і безвідповідальністю далі знищуватимемо майбутнє країни. Бо якщо вже сьогодні серед українських школярів є лише п’ять відсотків абсолютно здорових, 25 — умовно здорових і 70 — хворих, то що буде ще років через п’ять–десять? Чи державі вже не потрібні здорові громадяни?