Палітурка для магії любові

Напередодні 2009–го подружжя Світлана Крилова і Назіп Хамітов презентували роман–казку «Магічна Книга». Нез і Лана Світлі — творчі псевдоніми авторів. Багато хто з дітлахів уже встиг прочитати новий твір Світлани й Назіпа й вивчити напам’ять дотепні вислови Гоблінової Бабусі, дракона Аура–Ліна, а також Вікі й Тікі (головних героїв «Магічної Книги»). В часи глобальної кризи хіба не стануть актуальними слова хитромудрого Фу–Фу: «А я відсиджуся тут.. Якщо поталанить, ще й у сплячку впаду. А далі — подивимося». Читачі «Магічної Книги» мають унікальну нагоду — дописати останні рядки власноруч (спеціального для цього в кінці залишено чисті сторінки).

— Назіпе, Світлано, ви — письменники й водночас опікуєтеся Асоціацією філософського мистецтва. Що спонукало до її створення?

Світлана: — Асоціацію філософського мистецтва заснував Назіп. Якось 1987 року він запросив молодих людей творчих професій — письменників, художників, музикантів, філософів — до Бібліотеки Мистецтв на вечір, де кожен міг представити свої твори. Відтоді дебютанти почали регулярно обговорювати роботи один одного, духовні питання; збиралися один раз на тиждень і, треба сказати, зустрічі стимулювали до створення нових творів. Зокрема, тоді Назіп почав писати роман «Наречена мага», сьогодні ж він — президент асоціації.

— Зустрічі в асоціації започаткували й вашу, Світлано, з Назіпом співтворчість, результатом якої стала книжка «Психологія красивої жінки». Нині цю роботу перекладено й видано в Болгарії, а невдовзі побачить світ і переклад німецькою, чи не так?

Світлана: — Так, «Психологія красивої жінки» незабаром вийде в Мюнхені. Крім того, сьогодні намагаємося зацікавити нею українських видавців, бо спершу її видали в Москві, а вже потім — у Софії. Ця книжка справді дала старт нашій із Назіпом співтворчості: після неї ми разом написали й видали «Історію філософії», роботу «Етика: шлях до краси стосунків», «Філософський словник».

— Ваше тлумачення понять «магія», «містика»?

Назіп: — Магія — це здатність впливати на світ силою думки й бажання (за допомогою особливих станів та символів), а містика — споглядання інших світів. Магією може бути і, зокрема, вплив на світ силою почуттів, творчості та співтворчості. Така магія поєднується з містикою.

Світлана: — Магія — це спроможність людини трансформувати світ, причому тут і цієї миті, тоді як містика базується на трансцендентному смиренні особи. Віддам належне Назіпу, який започаткував цикл творів під назвою «Психомагія»: не один рік його цікавило питання містичного реалізму. Написавши романи «Маска» і «Володар старості», він і мене залучив до цієї теми.

Назіп: — У всіх романах «Психомагії» читач зустрічається з психоаналітиками Яном і Ланою, які допомагають своїм пацієнтам перемогти зло, що зачаїлося у глибинах душ та стосунків. Вони скеровують персонажів не на знищення зла, а на усвідомлення його причин та просвітлення, адже зло — це не що інше, як нестача любові, добра.

У романі «Маска» йдеться про антрополога, який, виконуючи наказ Сталіна, привіз з Африки маску одного з магів, та його онуку, котрій маска перейшла в спадок. Страждаючи від жахливих сновидінь, дівчина звернулася по допомогу до психоаналітиків...

— І якщо романи «Маска» та «Володар старості» — містичні трилери, то «Магічна Книга» — їхня жанрова антитеза, казка, по вінця наповнена гумором.

Назіп: — Це казка, яка за допомогою гумору та дивовижних пригод позбавляє страхів, причому як дітей, так і дорослих.

Світлана: — Задум «Магічної Книги» народився давно: коли Назіп почув історії, які я розповідала нашій трирічній доньці. «Ти сама їх вигадуєш?» — запитав він. «Так», — відповіла. «Ти повинна писати казки. Починай!» — узагальнив чоловік і намалював Блідого Чарівника. Обличчя майбутнього персонажа було втіленням самотності... Цей образ мене надихнув, і я вигадала головних героїв — підлітків, небайдужих до пригод. Казку читала дочці, дітям знайомих, а коли малеча виросла, поклала свій витвір на полицю. Аж раптом, кілька років потому, я зустріла на вулиці чоловіка, надзвичайно схожого на Блідого Чарівника. Пригадавши написане, вирішила продовжити казку і... Вочевидь, образи, створені письменниками, художниками, живуть у якихось, як кажуть, паралельних світах. Тому, беручись за перо чи олівець, треба замислюватися, що й кого творитимеш.

Назіп: — Безперечно. Письменники відповідальні за вчинки героїв, їхні наміри, адже вони творять світи, які впливають на світ реальний.