Від чуда до чуда

Одна з найменших в Україні за площею Тернопільська область зібрала на своїй території велику кількість духовних святинь та місць, куди з благоговінням поспішають сотні тисяч віруючих з усіх куточків країни і навіть зарубіжжя. Далеко за межами регіону відомі, зокрема, його Почаївська лавра, Зарваницький духовний центр, численні стародавні храми та інші святині. Туристичні маршрути давно прокладено майже до всіх святинь, але зовсім нещодавно з’явилася ідея облаштувати новий, не зовсім звичайний, який би об’єднав місцезнаходження основних чудотворних ікон краю — Почаївської, Зарваницької, Тернопільської, Теребовлянської та Буцнівської. І якщо дві перші, приміром, добре відомі, то історія двох останніх може стати відкриттям для багатьох.

Буцнів — це невелике село на південь від Тернополя. Ікона Богоматері в тамтешньому храмі в присутності більш як сотні прихожан заплакала незвичайними слізьми ще у першій половині XVIII століття. Відтак внаслідок беззаперечних доказів і свідчень про надприродний вплив, який відчували в щирій молитві перед образом віруючі, тодішній митрополит Атанасій Шептицький особливою грамотою проголосив цю ікону Пречистої Діви Марії чудотворною. Люди потягнулися до неї з усіх усюд, і впродовж лише наступних двадцяти років монахи місцевого монастиря описали у своєму літописі більш як 60 неординарних випадків чудодійного зцілення, серед яких — прозріння сліпої жінки, повне одужання смертельно хворого чоловіка, повернення можливості ходити без милиць каліці тощо...

Не менш цікавими і духовно повчальними є історії чудотворних ікон Тернопільської та Теребовлянської Богородиць, біля яких можна побачити чимало своєрідних дарів від людей, яким вони допомогли. Але мета нового туристичного маршруту не тільки пізнавальна й духовна, а й... об’єднуюча, оскільки згадані ікони належать до церков різних конфесій — православної, греко–католицької та римо–католицької.