Віктор Бронюк: «Щоб оплатити наш виступ на своєму весіллі, студент хотів продати нирку»

Щоб не підходити до Віктора Бронюка «нагло і красиво» і щоб наша «болтовня» на другий день не закінчилася репортажем про те, який він sexy і що вночі хропе, фронтмен вінницького гурту «Тверезість і культура» погодився на інтерв’ю тільки по телефону. Ну що ж, зрештою він не порве газети і не назве мене ще одною Свєтою.

Загалом Віктор Бронюк не такий уже і «манірний парінь», як ліричний герой його пісень. Характеризує себе простим учителем, котрий не зміг реалізуватися, має стійкі моральні принципи і хоче, щоб усі займалися творчістю від серця, а не для піару.

Під соняхами «Тік» — «фак» Лободи

— Вікторе, ви задоволені рекординговою компанією, яка випускає альбоми «Тік»?

— Обидва наші альбоми виходили на Moon Records. Звичайно, були деякі проколи, але ми відразу їх виправляли.

— Та я от недавно купила новий альбом, а там під вашими соняхами «Фак, не мачо» Світлани Лободи. Ви на одній компанії записуєтеся?

— Та ви шо? Вперше таке чую... А диск вам поміняли потім?

— А то!

— Це, напевне, продавці поміняли. Вони інколи самі їх запаковують.

— У новому альбомі хітом безперечно є пісня «Свєта». Оскільки телевізор дивлюся рідко, то відео переглядала на YouTube, а там поряд із фірмовим кліпом завантажена аматорська зйомка мого однокурсника Андрія Міськіва.

— Улітку перед концертом не було що робити, і я теж зайшов на YouTube подивитися, що нового. Кажу хлопцям: «О для нас уже чорновий варіант кліпу зняли «Свєта ака (Банана моулінг зе лон)». Відразу видно, що це аматорське відео. Андрій знімав у Канаді. Ми з ним зв’язувалися потім.

— Щоб він стер відео?

— Ми ж не проти, щоб наші пісні людей на творчість надихали. Якщо його до цього тягне, це ж добре. Людина творча. Видно, що він знімав сам і робив це від щирого серця. Там нічого, крім позитиву, нема. Передивився і хочеш–не–хочеш, а посмішка залишилася. І це головне.

— Такі речі не вважаєте плагіатом?

— Дуже багато наших пісень грають на весіллях. То що, ми будемо їздити по забавах і відстоювати авторські права? Ми не жадні.

— А самі граєте на весіллях? У вас багато пісень не що інше, як подільські польки.

— Буває. Дехто телефонує, хоче, щоб ми в них грали. (Далі вибачається за кашель у слухавку. Каже, що трохи захворів).

— Як, виступати сьогодні хворі будете?

— Усе нормально. До вечора прокашляюся. То тільки зранку все назбирується. А на весіллі виступати — невдячна справа для кухаря і музиканта. Люди не можуть адекватно оцінити і роботу кухаря, і роботу музиканта. Декілька місяців тому до нас на сайт прийшло повідомлення від прихильника, який писав, що під «Апрєль» познайомився зі своєю дівчиною, і тепер ця пісня їхня улюблена. Хоче, щоб ми виступили в них на весіллі, але він студент і не має грошей. Писав, що трохи вже назбирав, а якщо не вистачить, то продасть нирку. Зв’язалися з ним і сказали, що нирку продавати не треба. Якщо він дуже хоче, то ми його і так привітаємо.

«Алан Бадоєв сам запропонував зняти нам кліп і відмовився від гонорару»

— Альбом «ТиХий» записувався по–тихому чи назва пішла від спільної пісні з жіночим колективом із вашого села?

— Ніхто не сидів над енциклопедіями і не вичитував у книжках, щоб придумати назву альбому. Ми записувалися, а назва «ТиХий» прийшла сама по собі. Перший альбом забирав дуже багато часу, ми всім переймалися. Цього літа мали дуже багато подій — насичений гастрольний графік, моє одруження. Поміж тими моментами шукали «вікна», заїжджали на студію, потихеньку записували. Хоча звучить досить таки гучно.

— Сюжети для пісень берете з життя?

— Деякі реальні. Деякі надумані. У нас багато пісень соціального характеру. Дехто подивиться і скаже, що це примітивізм, який мистецтвом назвати не можна. Свого часу Моцарт увів у операх соціально–побутову тематику — «Весілля Фігаро», «Дон Жуан». До цього опера мала обов’язково класичний сюжет на основі легенд, міфів, переказів. А він узяв живих людей і вивів їх на сцену. Цим самим збільшив коло слухачів, тому що людям було цікаво дивитися на життєві історії. Ми не претендуємо на славу Моцарта, просто співаємо про ті речі, які зрозумілі. Може, вони не настільки позитивні, як би хотілося, але ці історії живі й дають можливість кожному слухачеві малювати свої образи.

— Звідки стільки військової тематики? У кліпі ви у формі, співаєте, що листів з армії не писали. Ви ж навіть там не служили!

— У Вінниці є штаб повітряних сил, дуже багато військових. Моя сестра та її чоловік теж військовослужбовці. Багато військових історій довелося бачити на власні очі. Може, це свого роду компенсація того, що ми не були в армії. А тут є можливість зробити кілька фотографій, повісити на «однокласниках», наче я в армії служив.

— До вас на «однокласники.ру» багато в друзі просяться?

— І на «однокласниках», і «вконтакті» маю в списку декілька сотень. Писати можуть усі, фото переглядати, новини наші читати. Я всім відповідаю.

— Як ви потрапили в проект недорогого і якісного відео до найдорожчого кліпмейкера Алана Бадоєва?

— Якось обговорював вихід нового синглу і зйомок кліпу зі своїм продюсером Олегом Збаращуком і обмовився, що було б добре взяти якогось нового режисера. У розмові кілька разів напівжартома згадували про Бадоєва, що він до нас має зателефонувати і сказати, як ми його поперли і як він хоче зняти нам безкоштовно кліп. Через декілька днів усе так і сталося. До Олега зателефонувала дівчина від Бадоєва і запропонувала взяти участь у проекті.

— Кліп обійшовся дешевше за попередні?

— До цього знімали з режисером Романом Веркулічем на цифру, а з Бадоєвим — на кіноплівку. По затратних матеріалах вийшло трішки дорожче. Але в цілому команда Бадоєва працювала без гонорарів і дуже професійно.

— «Тік» — одна з небагатьох груп, яка без крутих зв’язків виступає на солянці в Палаці «Україна». Як можете пояснити феномен своєї популярності?

— У нас немає протекції, дядька в Києві, який тягне у вись шоу–бізу. Просто є робота, є віра у те, що ми робимо. Пісні, які пишемо, щирі, тому слухають їх керівники держави, студенти і дітки, яким по три–чотири роки. Ми показали, що за два з половиною роки можна виступати з нормальною програмою і дивувати організаторів найпрестижніших фестивалів України.

— Виходить, успіх у щирості?

— Тут, як у фільмі «Брат», сила в правді і щирості. Можна обманути кого хочеш, але навіщо себе обманювати. З цього нічого не вийде. Глядач усе відчуває. Можна було б одягнути рожевий плащ і співати: «Ти мене любиш, а я тебе не люблю». Вийшло б те саме, що натягнути на корову сідло. Це зовсім не означає, що на ній можна їхати, як на арабському скакуні. Ніякої естетики і перемоги у змаганнях. Усе має бути на своїх місцях.

Весілля хоч і по любові, але з піаром

— Кліп на пісню «Білі троянди» — це змонтоване відео з вашого весілля. Хочете настільки бути відкритим слухачеві, чи це звичайний піар?

— Коли запустили в радіоефір кавер–версію «Бєлих роз» — «Білі троянди» — і вже думали зняти на пісню кліп, почалася підготовка до мого весілля. Тоді намалювалася ідея об’єднати корисне з приємним і на весіллі у серпні цього року відразу зняти кліп. Ніхто, крім мене, дружини, продюсера і батьків, про це не знав. Весілля ще до цього запланували у селі, дрес–код — вишиванки. Всі веселилися і були переконані, що це просто знімають весілля.

— А ви взимку дружині даруєте білі троянди?

— І не тільки білі...

— Ваша Таня працює у команді «Тік»?

— Таня у Вінницькій міській раді відповідає за організацію концертів і фестивалів. Вона там головна.

— Кажуть, ви чекаєте поповнення?

— Не брешуть.

— І будете, як у «тіківській» пісні «Ой піду я на гору крутую», самі бавити ваше малятко?

— Обов’язково буду. Та, крім мене і мами, є багато няньок — бабусі, тьоті.

— Чи можна очікувати на вашу персональну виставку? Знаю, у вас навіть мольберт є.

— Моя перша освіта — художня. Непогано закінчив училище, був рекомендований до Одеської художньої академії. Але чомусь вирішив змінити професію і вступив на історичний факультет. Зараз якраз подумую над тим, щоб організувати свою виставку. У мене вже є трохи робіт, та я їх друзям пороздаровував. Для виставки буду малювати свіжі. Хочу, щоб у галереї не пилюкою пахло, а свіжою фарбою.

— На Новий рік будете виступати в одному з київських нічних клубів. Ця ніч для вас — заробіток і святкувати будете пізніше?

— Більше святкуємо Різдво. Я не особливо люблю Новий рік. Це не українське свято. Всі якось забагато метушаться, все роблять нашвидкуруч. А на Різдво можна затишно посидіти.

— Самогоном уже запаслися?

— Як можна купувати самогон? Мене вражає, що так звана наша національна еліта на гулянках віскі вживає, текілу. Коли організовували презентацію нашого першого альбому, пригощали всіх при вході самогоном мого батька. Він його робить за старовинним рецептом, без хімічних домішок. У деяких олігархів відкрилися очі. До цього вони ніколи не думали, що самогон можна пити і він смачніший за чачу.

— Кажуть, до вас дуже полюбляють приходити друзі на гостину, бо ви гарно куховарите. А не виникала ідея, як прийнято в шоу–бізнесі, сісти на дієту, щоб перед концертом розказувати, як за короткий час скинути п’ять–десять кг?

— Їм нема про що говорити, то й займаються дієтами. Не бачу потреби зациклюватися на речах, які, по своїй суті, є смішними і нікому не потрібними.

— Ви одружений чоловік, а на сайті наголосили, що гетеросексуал? Навіщо уточнення?

— У нас зараз таке суспільство, що хочеш–не–хочеш, а ця сторона твого життя має бути чітко визначена. У мистецьких колах останнім часом дуже престижно змінювати орієнтацію, робити на цьому піар. Хоча я дуже негативно до цього ставлюся і не соромлюся, що я гетеросексуал. То чому тоді про це не написати?

А на прощання я вам пісеньку заспіваю:

Чекайте, «тіківці», я вам ще подзвоню,

Наберу ваш номер, побачимось не раз,

Вітя, Женя, Саша, всьо буде суперово,

Льоша, Ян, Серьожа, буде все гаразд.