Щоб не підходити до Віктора Бронюка «нагло і красиво» і щоб наша «болтовня» на другий день не закінчилася репортажем про те, який він sexy і що вночі хропе, фронтмен вінницького гурту «Тверезість і культура» погодився на інтерв’ю тільки по телефону. Ну що ж, зрештою він не порве газети і не назве мене ще одною Свєтою.
Загалом Віктор Бронюк не такий уже і «манірний парінь», як ліричний герой його пісень. Характеризує себе простим учителем, котрий не зміг реалізуватися, має стійкі моральні принципи і хоче, щоб усі займалися творчістю від серця, а не для піару.

«Ой чого ж то та й не можна читати без брому історію України мені молодому?». Цей парафраз Едуарда Драча відомих слів Володимира Винниченка спав на думку, коли до рук потрапила книжка Наталки Позняк та Олександра Хоменка «Українські вісники», що не так давно побачила світ у тернопільському видавництві «Джура». А й справді, невже ж у нас в історії були тільки зрадники та заздрісники, оті що «за шмат гнилої ковбаси в тебе хоч матір попроси, то продаси»? Аж ніяк. Про ту ж саму Катерину Білокур після її виставки у Франції знаменитий Пабло Пікассо сказав, що якби в них був художник такого рівня, то вони змусили б говорити про неї цілий світ.

222 знімальні дні, 36,5 млн. доларів, 4 роки роботи у поті і крові над сценарієм, симпатичні актори і провідний режисер Федір Бондарчук — а бажання вийти з кінотеатру під час перегляду першого в російській історії фільму в жанрі science–fiction action (наукова фантастика) «Залюднений острів» виникає кожні 10 хвилин.