Українофоби + бомжі = російська школа?

20.12.2008
Українофоби + бомжі = російська школа?

Група безграмотних (про що свідчить напис на плакаті) «защітніков язика» пікетує будівлю одеського суду, вимагаючи «України для росіян».

В Одесі триває судовий процес, спричинений новою спробою місцевих українофобів, передусім членів депутатських груп і фракцій «Родіна», «Не так!» та Партії регіонів, змінити статус української, російської та інших мов навчання у школах міста — заблокувати реалізацію норм закону про мови і статті 10 Конституції України про державну мову навчання і виховання у місцевих навчальних закладах.

Проект чергової муніципальної «Програми розвитку і збереження російської мови і мов національних меншин в Одесі», що його подала група проросійськи налаштованих діячів, і спонукав депутата–«нашоукраїнця» Леоніда Капелюшного звернутися з позовом до Приморського райсуду міста. Капелюшний просить визнати незаконним винесення на розгляд сесії міськради проекту, що суперечить конституційним гарантіям щодо мови навчання у школі. Зокрема, в ньому міститься пункт, який дозволяє батькам вільно вибирати мову навчання для своїх дітей у середніх школах міста, як це практикувалося у «брєжнєвські» часи стосовно дітей радянських військовослужбовців.

І тут з’являються роми...

На першому ж судовому засіданні суддя Вадим Андрухів постановив «заборонити розгляд проекту» на 9–й та наступних сесіях міськради — до завершення слухання справи за депутатським позовом. Згодом це змусило розробників та натхненників проекту «Програми...», в тому числі юриста Олександра Казарновського та керівника телекомпанії «РІАК» Світлану Фабрикант, з’являтися до суду для публічної мотивації своїх дій. А у вівторок, 16 грудня, в суд прибули не лише ініціатори чергового сплеску політичного напруження на мовному ґрунті, а й представники одного з національно–культурних товариств — Конгресу ромів Одеси та Одеської області. Напередодні голова товариства Сергій Єрмошкін ознайомився з проектом «Програми розвитку і збереження російської мови і мов національних меншин в Одесі» і з’ясував, що насправді його автори жодним словом не згадали про інтереси численної ромської (циганської) та інших національних громад міста. І вирішив подати заяву від імені одеських ромів про участь у слуханні справи як третьої особи — аби були враховані мовно–культурні інтереси ромів при ухваленні міськрадою рішення з мовного питання. Таким чином, пан Єрмошкін, по суті, викрив авторів проекту на цинічних політичних інтригах. Бо ж насправді в Одесі, де російська громада становить близько третини населення, більш ніж удосталь російських шкіл і дошкільних закладів, натомість до відкриття хоча б недільних шкіл для представників низки інших національних меншин справа поки що не дійшла.

Суддя Андрухів запропонував представникові Конгресу ромів дооформити подані позовні документи. Тим часом представник позивача Капелюшного — співголова ради Інституту національних інтересів Андрій Юсов — мотивував думку про те, що представники ромської громади Одеси мають таке ж право брати участь у судовому розгляді, як і представники будь–якої національної громади міста. «Мене дивує, — зазначив Юсов, — що входження як третьої особи в публічний процес представника національної громади ромів збентежило представників депутатського корпусу. Більш того, представник партії «Батьківщина» взагалі договорився до того, що міська програма, розроблена депутатами, стосується лише російської мови».

За висновком Юсова, насправді деякі депутати «активізувалися через наближення виборів, а не через гостроту мовної проблеми».

«Програмний популізм» під акомпанемент «Боже, царя храни»

Після закриття четвертого засідання депутатка міськради Світлана Фабрикант, котра солідаризувалася з членами радикальної проросійської депутатської групи «Родіна», висловила жаль із приводу затягування розгляду справи з мовного питання. «На кожному засіданні, — зауважила представниця фракції «Не так!», — з’являється хтось, хто хоче стати або третьою стороною з боку відповідача, або третьою стороною з боку позивача. Сьогодні це керівник ромського національно–культурного товариства, потім з’являться інші...»

Натомість Андрій Юсов заявив, що вважає за необхідне, аби в Одесі й в Україні повною мірою були захищені мовно–культурні інтереси всіх національних громад. Оспорюваний же в суді проект розробляли лише задля політичного піару і популізму. За розробку цієї програми, нагадав пан Юсов, сплачено 500 тис. грн. Після того, як витрачено такі кошти, треба їх повернути. Отож депутати мають намір зробити це з допомогою кишень одеситів».

Варто зазначити, що в залі судових засідань учасникам процесу довелося раз по раз чути не лише антидержавні вигуки прибічників депутатів–українофобів, а й реляції групи жінок, які тримали ікони та портрети Леніна і Сталіна та звеселяли присутніх виконанням імперського гімну «Боже, царя храни». Багатьох журналістів вразив той факт, що кілька «защітніков русского язика» з транспарантами «Украина для русских» явно скидалися на осіб без постійного місця проживання...

П’яте судове засідання Приморського райсуду головуючий Вадим Андрухів призначив на 21 січня.

А ТИМ ЧАСОМ...

14—17 грудня в Одесі перебували й захисники російської мови значно більшого, московського, калібру, зокрема, відомий українофоб, телевізійник–політтехнолог Михайло Лєонтьєв, православний місіонер і диякон РПЦ Андрій Кураєв, глава «Російського клубу» в Одесі Михайло Пореченков та інші. Вони засвітилися на прес–конференціях і екранах багатьох місцевих телеканалів. Один запропонував одеситам постійний перегляд російських фільмів у місцевому російському кінотеатрі, другий почав залякувати «нокдауном» українців, якщо не схаменуться й не виявлятимуть достатньої поштивості до північного старшого брата. А то ж «нинєшняя сітуація політічєская — очєнь крітічєская...»