Ми її вже не втрачаємо

20.12.2008
Ми її вже не втрачаємо

Максимальної позначки долар в Україні сягнув позавчора. (Рейтер.)

Тих власників американської валюти, які не встигли поміняти її на національну в четвер, учора чекало гірке розчарування. Принаймні в Києві ті пункти обміну, що відкрилися зранку, одразу встановили курс купівлі на рівні 7—7,50 гривні за долар, тож «скинути» «зелень» по 9 із копійками, як напередодні, годі було й мріяти. Деяким щасливчикам ще пощастило здати «у. о.» по 7,75—7,85, що фактично відповідало офіційному курсу Нацбанку (7,87 грн. за дол.). Однак уже невдовзі такі «щедрі» пункти обміну позачиняли свої віконечка або просто перестали брати долари, аргументуючи це браком гривні. Натомість з’явилися пропозиції здати валюту США навіть за курсом 6,5, причому рекомендували не рем­ствувати, бо «завтра, мабуть, буде ще менше».

Усе б добре, адже зміцнення національної валюти не може не тішити, однак при цьому придбати долар у тих же «обмінках» пропонували за 8,5–9 гривень. Така, м’яко кажучи, нескромна маржа викликала підозри в чиємусь бажанні вкотре нажитися на паніці населення, яке, побачивши черговий поворот у поведінці «зеленого», цілком прогнозовано може кинутися тепер уже здавати нещодавно придбані долари.

З іншого боку, була нагода на власні очі переконатися, що Національний банк дотримав слова і продовжив зміцнювати курс гривні, як і було обіцяно в четвер під час зустрічі Президента, голови НБУ та міністра фінансів. Учора Нацбанк продовжував валютні інтервенції на міжбанку, обсяг яких 18 грудня склав 180 млн. доларів. А Президент під час зустрічі з банкірами дав комерційним банкам десять днів на те, щоб разом із НБУ відновити стабілізацію курсу гривні.

Прем’єрка коситься на «Надра»

Ще одним чинником, який вплинув на коливання курсу долара, стала скандальна заява Прем’єр–міністра. У четвер, після того, як глави держави, НБУ й Мінфіну обговорили й узгодили шляхи виходу з фінансової кризи, Юлія Тимошенко перед телекамерами й журналістами звинуватила Нацбанк у тому, що за його підтримки й під прикриттям секретаріату Президента здійснювалися спекулятивні операції, які, власне, і спричинили падіння курсу гривні. За словами Тимошенко, замість спрямувати 40 млрд. 275 млн. додатково емітованих із 1 жовтня гривень на підтримку реального сектора економіки, Нацбанк кинув майже одну п’яту частину цих коштів — 7 млрд. 100 млн. грн — на банк «Надра», «де ці гроші акумулювалися, а потім по курсу НБУ, що був завжди нижчий за ринковий курс, цей банк викупав валюту». Також Прем’єрка заявила, що за аналогічною схемою діяли ще кілька банків.

З огляду на це Тимошенко звернулася до Президента з вимогою «припинити покривати ці речі і заробляти на цих речах. І поставити на цьому крапку», тобто «терміново подати на звільнення голову Нацбанку і прибрати від влади в Нацбанку все правління». А як ні, то фракція БЮТ «не допустить розгляду будь–яких питань», доки не буде подання Президента на звільнення голови НБУ і його звіту.

Окрім того, леді Ю потішила фахівців явно розрахованою на виборців заявою про те, що «уряд за Конституцією не має ніякої компетенції, ніяких повноважень для того, щоб впливати на обмінний курс гривні». Хоча навіть нефахівцям ясно, що курс формується не з бажання НБУ написати таку чи іншу циферку, а з багатьох економічних чинників, на які впливає якраз уряд.

ЮВТ поскаржилася, що в той час, коли комерційному банку «Надра» були виділені понад сім мільярдів, на прохання Кабміну «через реалізацію цінних паперів уряду профінансувати плановий бюджетний дефіцит» Нацбанк відгукнувся ледве не знущанням — «замість шести мільярдів Нацбанк купив цінних паперів усього на 600 мільйонів гривень».

Прем’єр образилась, що їй не дали грошей?

Як пише у своєму блозі на «Українській правді» економіст Борис Кушнірук, насправді в листопаді Нацбанк уже «двічі пішов на пряме порушення законодавства і профінансував уряд, придбавши у комерційних банків на 6 млрд. грн. ОВДП. Тобто Нацбанк пішов на пряме фінансування дефіциту державного бюджету, що на початку дев’яностих років уже призвело до гіпер­інфляції». Отже, Кабмін вимагав від НБУ повторити таку саму оборудку. І, за інформацією джерел у Нацбанку, саме відмова його голови Володимира Стельмаха це зробити була реальною причиною брифінгу Тимошенко. Власне, сама пані Юлія це частково підтвердила фразою: «Коли я попередила пана Шаповалова і пана Стельмаха про те, що, якщо тіньові оборудки не припиняться, я оприлюдню цю інформацію, вони сказали: якщо я виступлю публічно, уряд більше не отримає ні копійки грошей».

І це при тому, що, за словами Кушнірука, НБУ погодився рефінансувати Ощадбанк для кредиту в 800 млн. дол., який 17 листопада отримав НАК «Нафтогаз України». Хоча насправді ці кошти «Нафтогаз» мав би отримати від уряду, адже в бюджеті закладено 10 млрд. грн. на компенсацію за газ, що відпускається населенню за заниженою ціною. «Але від уряду «Нафтогаз» майже нічого не отримав, бо станом на 1 січня 2009 року скарбниця може бути повністю порожня», — наголошує експерт.

Нацбанк здивований цинізмом Тимошенко

У самому Нацбанку на виступ Прем’єр–міністра відреагували заявою, в якій висловлюється «здивування цинізмом» Тимошенко. Як сказано в заяві, Прем’єр «перейшла ту межу, яку ніхто ніколи не переступав», поставивши під загрозу насамперед добробут простих людей, які постраждають від дестабілізації банківської системи». «Бездарна діяльність уряду в управлінні економікою призвела до того, що вже в грудні цього року країна може бути в ситуації внутрішнього дефолту, — зазначає НБУ. — На сьогодні уряд не має коштів для розрахунків із заробітних плат, пенсій, соціальних виплат і зобов’язань зовнішнього і внутрішнього характеру».

«Прем’єр–міністр Тимошенко розуміє, що та ситуація, до якої вона привела країну, призведе її до незворотного політичного банкрутства», однак продовжує вводити суспільство в оману, зазначають у Нацбанку.