Не такий ти вже й далекий, вищий дивізіоне

Добрі знайомі

Із данцями в українців — старі рахунки. На чемпіонаті світу 2005 року в Австрії суперники зійшлися в сутичці за третє місце в групі, яке давало путівку до наступного етапу. «Синьо–жовті» тоді вирвали вольову перемогу 2:1. За кілька місяців, у грудні, нащадки Гамлета приїхали на етап «челенджера» до Києва. Підопічні Олександра Сеуканда вигравали 3:0, але гості звели матч унічию — 3:3, ще й влаштували грандіозну бійку.

Навесні 2007–го вже Данія взяла гору на світовій першості в Москві (4:3), а наші покотилися вниз і вилетіли з вищого дивізіону. Скандинави продовжують перебувати серед еліти й донині, а спроба українців повернутися туди в цьому році завершилася невдачею на турнірі першої ліги в Японії.

На останньому чемпіонаті світу в Канаді данці зірок із неба не хапали — хіба в останній зустрічі несподівано обіграли в овертаймі Білорусь. Вони знову уникли боротьби за збереження прописки серед 16 найкращих збірних планети, комфортно розташувавшись на 12–й позиції. У своєму головному двобої на першому етапі «червоно–білі» розтрощили італійців (6:2), другий рік поспіль виступаючи в ролі тих, хто відправляє суперників до першого дивізіону. Апеннінці потім двічі програли бої «за виживання» французам і опустилися в нижчий дивізіон. У квітні наступного року Італія буде конкурентом України на турнірі першої ліги в Польщі.

Перемога понад усе

Шведський наставник збірної Данії Пер Бекман привіз до України практично основний склад. Адже для його команди цей турнір є також важливим етапом підготовки до кваліфікації на Олімпійські ігри–2010. За два місяці на «вікінгів» очікують дуелі в Норвегії з Францією, Казахстаном і господарями. Переважна більшість данців виступає в чемпіонаті своєї країни, ще кілька у шведській першості. Саме звідти не приїхали до табору національної команди двоє хокеїстів. Був відсутній, звісно, й 22–річний данський представник у НХЛ Яннік Хансен із «Ванкувер кенакс».

Тренерський штаб української команди виставив на першу гру всіх шістьох легіонерів із білоруської екстраліги й двох «росіян». Голкіпер Костянтин Симчук, який наразі переважно сидить на лаві запасних «Сибіру», за збірну відіграв упевнено й, як завжди, самовіддано. Єдину шайбу він пропустив, коли захисники закрили йому видимість і досвідчений воротар не побачив момент кидка.

Центрфорвард Вадим Шахрайчук діяв у першій ланці разом із Віталієм Литвиненком і Олександром Матвійчуком. «Свою» шайбу наші лідери оформили в другому періоді в контратаці, яку завершив 38–річний (!) ветеран Литвиненко. А відкрив рахунок кидком із «п’ятака» Артем Гніденко з «Вітебська».

Сама ж гра вийшла не надто яскравою, з малою кількістю гольових моментів, тож 2500 глядачам було непросто розвеселитися від такого видовища. Чимало хокеїстів нарікали на погану якість льоду в Палаці спорту. І навіть судді собі сміялися: «Як ви ще можете щось показувати на такій ковзанці?». Суперники діяли доволі обережно, очевидно, привчаючись грати «на результат».

Якщо в першій половині зустрічі господарі переважали данців, то в третій 20–хвилинці домінували скандинави. Головний тренер «синьо–жовтих» Олександр Сеуканд вимагав чіткої гри в захисті, тож ніхто з наших не ризикував, при небезпеці просто викидаючи шайбу куди подалі. Напруга спала лише за три хвилини до фінальної сирени, коли потужний кидок від синьої лінії вдався захисникові «Сокола» Віталію Люткевичу.

Виграш у команди вищого дивізіону має додати українцям упевненості. Учора суперники провели повторне побачення в Києві. Після нього й зустрічей у Білорусі з’ясується, чи поїдуть «синьо–жовті» на свій третій матч на турнірі до наших сусідів у Гомель, чи прийматимуть завтра Латвію або Францію в рідних стінах.