Володимир Бринзак: Ми вже зараз не маємо змоги платити за участь у Кубку світу

«У Хохфільцені живемо по знайомству»

— Володимире Михайловичу, наскільки достовірна інформація про урізання коштів на фінансування біатлону?

— Державного бюджету на 2009 рік ще нема, і ніхто не може сказати напевне, яким він буде. Спочатку складуть загальний кошторис міністерства, а потім уже роздаватимуть гроші на види спорту. Наразі проблема в іншому — вже нині нема коштів, аби утримувати команду на етапах Кубка світу. На найближчі два місяці це наша найбільша проблема.

— Українці в Хохфільцені справді живуть на «чесному слові»?

— На жаль, це так. Спортсмени пробудуть в Австрії до 21–го числа, а ми досі не заплатили за їх проживання. Добре, що ми знайомі з власником готелю, тому він дозволяє нам жити без попередньої оплати. Сподіваємося вирішити це питання найближчим часом.

— Наскільки правдивою є інформація про можливий перехід наших провідних виконавців під прапори інших держав?

— Якщо ситуація з фінансуванням і надалі буде такою невтішною, то не виключаю такого перебігу подій. Більшість наших «стріляючих лижників» — молоді й талановиті, вони ще здобудуть багато слави для України. Але, зрозуміло, вони хочуть мати відповідні умови для своєї роботи, ефективних тренувань, і потребують відповідних зарплат. Якщо ж ми не зможемо задовольнити ці вимоги, кожен із них може прийняти рішення продовжити кар’єру деінде, як це було колись з Оленою Зубриловою.

— Ви можете зараз назвати, хто думає про зміну громадянства? У пресі згадували про сестер Семеренко.

— Поки нічого конкретного немає, на щастя. Таку бучу довкола цього питання підняли ваші колеги–журналісти. Але треба розуміти — спортивний вік не тривалий. Якщо людина знає, що якісь обставини заважають їй повністю розкрити власний талант, то ми не можемо й не маємо права її зупиняти у прагненні ефективно працювати й розвиватися.

— А чи можуть представники інших, успішніших збір­них, самі переманювати українців?

— Не виключено, що й зараз наші спортсмени є об’єктом зацікавлення для тренерів інших команд. Так завжди було. Йшли на якісь перемовини, щось обіцяли, переконували людей, і протидіяти цьому дуже важко.

«Спонсорів біатлон мало цікавить»

— Скільки загалом планувалося виділити коштів на біатлон наступного року?

— Це мало бути 5–6 мільйонів гривень, але зараз важко сказати, скільки отримаємо. Гроші витрачаємо на команду, проведення внутрішніх змагань, зборів. А ще треба забезпечити спортсменів амуніцією, патронами. Медичне забезпечення теж немало коштує.

— Успіхи збірної України приваблюють спонсорів?

— Їх у нас майже немає — отримуємо від спонсорів копійки в порівнянні з реальними потребами. Зараз 250 тисяч гривень на рік нам платить генеральний спонсор — оператор мобільного зв’язку.

Чомусь футбол у нас усі готові підтримувати, а більш успішніший біатлон — на жаль, ні. Якщо все так і триватиме, то гідну підготовку до Олімпійських ігор–2010 у Ванкувері ми не зможемо провести.

— Як просувається зведення Центру підготовки біатлоністів, який планували створити в Сумській області?

— Там склалася патова ситуація. База, на основі якої мав утворитися цей центр, перебуває на балансі товариства «Динамо», а воно зараз прирівняне до приватної власності. Відповідно, держава туди не може вкладати коштів, а в товариства їх немає. Тому й стоїть усе на місці.

— А як сталося, що саме Сумщину обрали біатлонним центром України?

— Це традиції, які були закладені ще за радянських часів. Сумщина, Чернігівщина звично підтримували цей вид спорту, хоча північні регіони не настільки асоціюються з лижними видами, як захід України.

«Старт вийшов непоганим»

— Давайте поговоримо про початок сезону. Як оціните виступи наших спортсменів на перших гонках у Швеції й Австрії?

— Загалом, змагатися почали дуже непогано. Хоча дехто психологічно не впорався з хвилюванням. Серед таких я назвав би Олега Бережного, який дуже добре виглядав на контрольних тренуваннях, але в офіційних забігах перенервував. Сподіваюся, після чоловічої естафети в Хохфільцені він вийде на свій звичний рівень.

— Чим ви поясните стрімкий ривок нашої чоловічої команди — на третє місце в естафеті?

— Думаю, причиною цього можна назвати й успішно проведені передсезонні тренування, й наявність у тренувальному штабі збірної досвідченого Миколи Зоца. Вірю, що хлопці надалі стануть такою ж стабільною командою, як і наші дівчата. Ми завжди очікуємо готовності битися за найвищий результат, за медалі.

— Українські чоловіки та жінки зараз перебувають на четвертому місці в заліку Кубка націй. Вдасться втримати ці позиції?

— Як на мене, наш теперішній рівень — місце в першій шістці. Чоловіки зараз обганяють німецьку збірну, а ви самі розумієте, хто такі німці в біатлонному світі та яка в них підготовка. Окрім того, вони мають практично рівноцінний дублюючий склад. Але вірю, що наші хлопці поборються з Німеччиною.

— А які в збірної резерви? Хтось може підсилити основну команду найближчим часом?

— Тут знову все впирається в фінанси. У нашій країні біатлоністам нема де повноцінно тренуватися, а на закордонні збори вивозять тільки провідних спортсменів. Резерв не має змоги готуватися настільки ретельно, тому й відсутня повноцінна ротація поколінь, яка спостерігається у росіян чи німців.

— Серед українців, які виступають у нижчому за рейтингом Кубку IBU (колишній Кубок Європи), може хтось додати найближчим часом?

— А вони вже прогресують. Людмилу Писаренко, яка показує хороші результати, перевели до основної команди, й вона візьме участь у наступній гонці Кубка світу.

Якщо покаже і тут гарний результат, то цілком може претендувати на місце в естафеті.