Віктор Ющенко: Ми знову в 2006–му

n Пане Президенте, днями у парламенті офіційно оформилася коаліція БЮТ, Блоку Литвина і частини «Нашої України — Народної самооборони». З табору «НУНС» відомо, що ви створення такої коаліції не схвалювали. Чому? Адже багато хто вважає, що таким чином вдалося в останній момент упередити створення коаліції БЮТ і Партії регіонів, яка була б значно небезпечнішою для держави.

— Справді, парламент боєздатний тільки тоді, коли в ньому є більшість народних депутатів, які формально взяли на себе відповідальність за економічний, соціальний і політичний курс держави. Після змін до Конституції, проведених попереднім Президентом у 2004 році, ключові повноваження з формування національної політики в економічній, соціально–гуманітарній сфері належать уряду і парламенту. Тому мої зусилля спрямовані передусім на те, щоб парламент був дієздатним. А нинішня Конституція України не передбачає існування Верховної Ради поза коаліцією, хоча в багатьох інших європейських країнах можливий уряд меншості (скажімо, в Данії такий Кабінет міністрів працює вже вісім років і є найстабільнішим урядом за всю історію країни).

Однак результати останніх парламентських виборів показали, що «рахунок» фактично 1:1. Різниця у два голоси є дуже нестабільною. Тому якщо ми маємо на меті формувати послідовну, прогнозовану політику, треба мінімізувати протиріччя між таборами. Я не кажу, що це буде ідеологічно єдиний «клуб», але принаймні в тих питаннях, які стосуються економіки, антикризових дій, логіки конституційного процесу ми повинні шукати толерантність і порозуміння. Бо подальші протиріччя нічого, крім краху, не дадуть. Як людина, яка не живе ні в комуністичній ідеології, ні в соціал–популізмі, я переконаний і казав про це демократам: треба шукати порозуміння на найбільш прикладних питаннях, які б на місяців чотири–п’ять дали відповідь, як стабілізувати ситуацію. Постановка питання про коаліцію, незалежно від її складу, поляризує парламент. Одна сторона, як чуми, боїться коаліції між Партією регіонів і Блоком Тимошенко, пояснюючи це тим, що в такої коаліції немає ідеології, що вона небезпечна для наших європейських інтересів, для безпекової та гуманітарної політики. Хоч як дивно, ці сили — Партія регіонів, комуністи, БЮТ — дуже близькі. Політика такої більшості буде швидше соціал–популістична, і загальної довіри нації не отримає.

З іншого боку, якщо говорити від тієї частини фракції «НУНС», що вихована на ідеології «Нашої України», ми не можемо поділяти той економічний курс, який проводить чинний Прем’єр–міністр. Політику популізму, яка призводить до перманентних криз. Так було у 2005 році, те саме повторилося у 2008–му. Зрештою, у нас просто по–людськи немає довіри. Коаліційні угоди підписуються не для того, щоб їх виконувати, а тільки для шоу–маневру — знаючи, що незалежно від тексту жоден серйозний пункт виконаний не буде. Тому відповісти на ті виклики, з якими ми зіштовхнулися внаслідок внутрішньої і привнесеної ззовні кризи, парламент може за умови толерантної співпраці всіх сил, які в ньому представлені. Треба думати не про те, як збудувати коаліцію, щоб розірвати Верховну Раду і знову розбурхати політичне протистояння, а про те, як сконцентруватися на прагматичних питаннях. Тобто поставити планку трохи нижче: замість поляризувати парламент, створити в ньому (ситуативну) більшість, яка не затягне нас ні вправо, ні вліво, а сконцентрується на розв’язанні поточних проблем.

n Однак коаліція вже створена, і не ситуативна, а «постійна». Причому за участі 37 депутатів від нібито пропрезидентської фракції «НУНС»...

— Нагадаю, що з’їзд партії «Наша Україна» ухвалив, що відновлення коаліції з БЮТ неможливе. Наступного тижня ми проводимо другий етап з’їзду, і я переконаний, що з’їзд визначиться щодо того, як поставитися до тих людей, які підтримали коаліцію всупереч з’їзду. Як цих людей виключити з партії і зі списку народних депутатів від нашого блоку. Це те, що зробила б будь–яка політична сила. Бо якщо є командне рішення про те, що ми не можемо підтримувати таку політику, то очевидно: воно стосується кожного члена політичної сили, в тому числі і депутата. Зі свого боку я доклав багато зусиль для того, щоб довести до кожного депутата аргументи й оцінки, чому цього не треба робити, якщо хочеш принести користь Україні. Я вважав це своїм обов’язком як представника партії.

Але коаліція була створена, причому відбувалося це підкилимно. Ви знаєте: ті перемовини, які офіційно вів голова фракції «НУНС» (В’ячеслав Кириленко. — Ред.), завершилися тим, що рішення про входження в коаліцію не було. Але з’явилися якісь протоколи, на які посилаються Голова Верховної Ради, Прем’єр–міністр. На прохання показати ці протоколи ніхто цього зробити не може. Чому коаліція будується такими методами? Це неприйнятно й аморально. Є ж політична рада партії, керівництво, є публічний процес. Але його обходять — через підкупи. Кільком людям «віддали» посаду віце–спікера парламенту, здається, трьом — портфель міністра вугільної промисловості, ще кільком — Антимонопольний комітет. Зрозуміло, що ніхто з них нічого не отримає. Ця ситуація мені нагадує водевіль, який наближається до тієї корупції, яка прийшла у Верховну Раду в 1996 році. Те, що сьогоднішня так звана коаліція відбулася на політичній корупції, — це факт. Ми повернулися до того, від чого тікали. Не так давно звинувачували Мороза, а тепер на тій самій моделі — страху, «заохочення», залаштункових перемовин — побудували нову коаліцію... Очевидно, що метою цієї бурхливої діяльності було одне — врятувати своє місце, зберегти за собою посаду Прем’єр–міністра.

Повну версію інтерв’ю Президента
читайте в наступному номері «УМ».