Друга сповідь «сержанта Петренка»

А далі? — Гірше!

«Для керівництва своєрідне викриття в газеті були, як сніг на голову, — каже нині Тарас. — Спершу здавалося, висновки зроблять і лад наведуть, але вже через тиждень стало зрозуміло: це система, яку можуть уміло маскувати, але ніяк не виправляти». Далі маскування просто «переїхало» з полку на дороги. Спершу, стверджує Тарас, даішники й самі були в шоці від нових правил ДР. До всього ж взнаки далася економічна криза. Керівництво попередило: гроші на заробітну плату в бюджеті закладені лише до кінця цього року. А далі, як то кажуть, «тримайтеся берега». «А багато хто з хлопців взяли доларові кредити, а чим виплачувати — один Бог знає», — пояснює Тарас. Тож, окрім Всевишнього, довелося дізнатися і пересічним водіям.

«Нині менше п’ятдесяти гривень не беремо — ризик великий. Днями зупинили дівчину на «джипі», щоб перевірити документи. А коли відпустили, через декілька сотень метрів її зупинила вже служба внутрішньої безпеки, яка прискіпливо випитувала, чи не вимагали ми хабаря. Так дівчина сама і під’їхала потім до нас, щоб попередити», — додає напарник Тараса.

Хлопці стверджують: незважаючи на запевнення, що відтепер вони виписуватимуть лише постанову про сплату штрафу, протоколи «катають» і далі. «У перші дні ми зітхнули з полегшенням: увечері сказали привезти по одному протоколу кожен. Проте вже у наступні почали вимагати чотири дорожніх акти!». Підтвердженням цьому став і дзвінок до нього близько опівночі. «Погані справи: служба закінчилася ще о 22.00, а й досі не можемо здати зброю і протоколи — кажуть, мало написали», — у розпачі пояснював по телефону Тарас. А вже через 30 хвилин невеселим голосом додав: «Їдемо назад. Начальник зміни сказав, що стоятимемо, поки не виконаємо необхідний план щодо кількості протоколів».

Один в полі не воїн

Довести ж кількість «паперів» до необхідного показника нині стало значно складніше, ніж раніше. Річ у тім, що водій може просто відмовитися визнавати, що порушив ПДР. У такому випадку даішникам доводиться шукати свідків, а допомагати в цьому правоохоронцям, навіть з елементарної водійської солідарності, мало хто схоче. «Парадокс, але, якщо порушник відмовляється і ми не можемо знайти свідків, а постанова для сплати штрафу вже виписана, маємо оплатити її з власної кишені — так сказало начальство», — стверджує Тарас. Пікантності цій ситуації додає і те, що, за словами мого співрозмовника, даішникам заборонили виписувати мінімальну суму штрафу за серйозне порушення, яка починається з 255 гривень. «Головна мета — наповнення бюджету. Тоді, мабуть, і зарплата буде в наступному році — так пояснили нам, чому слід виписувати водіям мінімальний штраф не менше 300 гривень».

Добрим помічником у такій ситуації могли б стати засоби фото– та відеофіксації, яких останнім часом у столиці значно побільшало. Втім і тут даішник не завжди може покластися на техніку. «Камери справді працюють. Однак є вказівка, що на порушення автомобілями з некиївськими номерами, приміром, покарання поки що не розповсюджується. А до цієї категорії потрапляє і низка інших, нехай і з київськими номерними знаками, «крутеликів». Вони показують «документ» і відправляють нас куди подалі, навіть якщо сидять за кермом нетверезі», — ділиться даішник.

Відтак дуже часто на дорозі виникає ситуація, коли тандем «інспектор–водій» змушений з’ясовувати «стосунки», керуючись не законами, а «хто — кого». І методи тут не мають значення — у такому випадку Правила дорожнього руху дуже часто підміняють купюри. Адже сперечатися і доводити неправоту, не маючи засобів впливу на «крутих» водіїв, даішники не хочуть. Та і не мають заохочення. Тим паче, якщо порушник на дорогій автівці ще й «купюру» пропонує, а своє начальство попереджає про проблеми із зар­платнею вже з нового року. Щоправда, тепер «іван франко» все більше знецінюється, а на перший план під час зупинки авто все частіше виходять «грушевські» та молоді «шевченки».