А на дереві — «Діоген»

46–річний Микола Сас із села Вишнівчик Чемеровецького району будує вже третю хатинку на дереві. Свого часу «УМ» розповідала про цього дивакуватого чоловіка, котрий кинув виклик стереотипам і заходився втілювати свою потаємну мрію. Перше висотне помешкання він облаштував ще 1999 року в Чорному лісі за п’ять кілометрів од села. Тоді затишний будиночок він змайстрував на верхівці 17–метрового ясеня. Тихими вечорами мрійник любив із лежака спостерігати за зоряним небом, слухати спів пташок та розмірену мелодію Збруча, що протікає поряд. Але знайшлися й такі, що побачили в цьому чаклунство чи, може, на п’яну голову, однак дерево спиляли. Довелося у відчаї залишити рідні краї, аби не спокушати долю.

Після нетривалих мандрів Микола Сас повернувся додому і знову взявся за своє. Торік самітник збудував нове помешкання. Змайстрував його на столітній липі. Матеріал використав підручний: балки, металеві штирі, дріт, мотузка. Працелюбність, кмітливість плюс фантазія — і задум матеріалізувався у вигляді чотириповерхової домівки. А на кінчику стовбура майорить синьо–жовтий прапор, символізуючи, що тут мешкає справжній патріот.

Пан Микола хоча й полишив офіційний учительський фах, набутий у педінституті, проте до всіляких наук інтересу не втратив. Не лише до своїх профільних природничо–географічних. Він активно цікавиться також філософією, історією, літературою, мистецтвом. Тому щоразу, поспішаючи до лісової домівки, неодмінно захоплює зі своєї сільської хати книгу — тут і Ніцше, Платон, Фрейд, Сковорода, Гомер, Байрон, Данте... На висоті воно й читається, і сприймається по–іншому. Справді, Діоген філософствував у діжці, а Микола Сас — на дереві.

На хліб заробляє репетиторством, підтягуючи місцевих претендентів на вищу освіту майже з усіх предметів. А ще допомагає односельчанам — дров нарубати, сіно викосити, криницю полагодити. Любить музику, особливо класичну, буває, слухає її годинами. Та найбільше його вабить природа. Тому й шукає тихий прихисток у лісі, біля річки. Влітку знаходить в окрузі рідкісні рослини і висіває біля свого дерева. Коли приймаються, тішиться невимовно.

Цьогорічної осені Микола розпочав будівництво чергової екзотичної хатинки — на ясені, котрий росте на місці давнього поселення. Вже закріпив на 17–метровій висоті фундамент, нині монтує каркас. Сподівається, що навесні справить новосілля. Нове помешкання буде набагато просторішим за попередні, з обов’язковими атрибутами — грубкою, столом, лавками, поличками. За роботою уважно спостерігає вірний друг — кіт Гном. Разом із Миколою він хазяйновито забирається на дерево, інколи і по кілька діб там ночує.

Свій незвичайний «котеджик» тамтешній «Діоген» будує з прицілом. Мріє, що з розвитком у Товтрах зеленого туризму його не минатимуть допитливі мандрівники. Знайдуться, можливо, серед них відчайдухи, які б хотіли пожити день–другий між небом і землею.