Правляча меншість

Обійшлися й без Вакарчука

Напередодні засідання фракції «НУНС» тривало, за словами деяких його учасників, близько п’яти годин. Так і не досягнувши згоди щодо того, чи варто утворювати коаліцію з «тимошенківцями» і «литвинівцями», «помаранчеві» розійшлися до ранку. Для позитивного рішення їм не вистачало лише одного голосу — з 72 членів фракції за підписання коаліційної угоди з БЮТ і БЛ висловилися 36. Про всяк випадок був знайдений запасний варіант: «НУНСівці» нарешті вирішили позбавити повноважень Святослава Вакарчука, який написав заяву про складення депутатського мандата ще 16 вересня. Без нього у фракції залишався 71 нардеп, і, відтак, 36 із меншості перетворювалися на більшість.

Вакарчука вчора таки «відпустили» — парламент проголосував за те, щоб позбавити мандата і його, і комуніста Миколу Тимошенка, який також давно чекає звільнення у зв’язку з переходом на іншу роботу. Однак для «Нашої України» це аж надто принципового значення не мало: ще за годину до цього голосування у фракції вже була більшість, необхідна для створення коаліції. «Золотим» став голос члена УНП Ярослава Джоджика. Чому раніше пан Ярослав коаліцію не підтримував, а вчора раптом наважився, історія поки що замовчує. Як сказав його колега по фракції Роман Зварич, «подивіться, чи відбудуться найближчим часом якісь зміни у керівництві Верховної Ради, і зрозумієте».

«НаРоСт» виріс на корупції?

Пан Зварич, очевидно, мав на увазі наполегливі чутки про те, що шальки терезів на користь приєднання до коаліції для УНП схилила обіцянка лідера коаліції (яким номінально, нагадаємо, є Прем’єр–міністр коаліційного уряду) надати Юрієві Костенку посаду у президії ВР. За деякою інформацією, Юлія Тимошенко навіть натякнула на те, що заради задоволення кар’єрних амбіцій Костенка БЮТ готовий відкликати з віце–спікерського крісла свого Миколу Томенка.

Утім на уточнююче запитання «УМ» Зварич відхрестився тим, що прізвища Костенка не називав, а помічники нардепів від УНП гнівно заперечили навіть припущення про меркантильні інтереси своїх лідерів, наголосивши: сам Юрій Іванович під час голосування щодо створення коаліції на засіданні фракції утримався. Але чи не делегував він свій голос Джоджику?..

Очевидно, не менш огидною брехнею є й наполегливі свідчення «обізнаних джерел» про те, що декого з інших доти невпевнених «нашоукраїнців» переконали ще банальнішими методами. Наприклад, двох депутаток, одна з яких свого часу була прес–секретарем Віктора Ющенка, а інша і досі залишається шанованою телеведучою, нібито змусили зламати вже було дану Президентові обіцянку не голосувати за створення коаліції американські президенти. Не ті, що в Білому домі, а ті, що на папірцях.

Утім не хочеться вірити, що коаліція з такою гарною назвою — «Національний розвиток, стабільність і порядок» (творчі уми «УМ» пропонують користуватися абревіатурою «НаРоСт») — базується на корупції й продажності. Це ж, усе–таки, не «антикризовий» союз «Регіонів», соціалістів і Компартії.

Місце комуністів — в опозиції

А от того факту, що без комуністів не обійшлося й цього разу, не заперечили. «Я дуже стурбований тим, що домінуючою силою в цій коаліції є КПУ», — зауважив уже колишній голова фракції «НУНС» В’ячеслав Кириленко. Справді, фактично всі рішення, які не стосуються необхідних для країни (а отже, підтримуваних усіма політичними силами) законопроектів, «коаліція» ухвалювала з допомогою комуністів. Почалося це ще з голосування за призначення Головою ВР Володимира Литвина.

Один із очільників КПУ Адам Мартинюк емоційно запевнив: мовляв, комуністи — найзатятіша з усіх можливих опозицій, а якщо й голосують за пропозиції коаліції, то лише ті, «які відповідають програмним засадам КПУ». На запитання «УМ», чи можна вважати опозиційним голосування за кандидатуру коаліційного спікера, товариш Мартинюк емоційно пояснив: за Литвина комуністи голосували тільки для того, аби запрацював парламент і не було дострокових виборів. «Голова ВР не належить до коаліції або опозиції, його обирає вся Верховна Рада. А з тих кандидатур, які пропонували на цю посаду, ми вибрали оптимальну, виходячи з нашої ідеології», — наголосив Мартинюк. Він запевнив, що за будь–які інші кадрові рішення коаліції його фракція не голосуватиме.

«Дебільні» рішення «чудової шістки»

У «НУНС» тепер очікується переобрання керівництва. Наразі претендентом на посаду голови є Микола Мартиненко, хоча раніше на цю посаду «сватали» Бориса Тарасюка, який, власне, разом із Іваном Кириленком від БЮТ і новим головою фракції БЛ Ігорем Шаровим поставив підпис учора під коаліційною угодою. З цієї нагоди депутати Тарасюк, Стретович, Кармазін, Куликов, Новиков і Катеринчук дали «переможну» прес–конференцію, отримавши від дотепників–журналістів прізвисько «чудова шістка» (наголос на «шістці»).

В’ячеслав Кириленко своє рішення про відставку пояснив тим, що рішення фракційної більшості він поважає, але залишатися головою, який представляє меншість, не може.

Роман Зварич, звільнившись від обов’язків заступника голови пропрезидентської фракції, заявив, що ще раніше був не згоден із позицією Президента, який виступає проти створення коаліції трьох, за словами Зварича, коаліція все ж потрібна, і краще така, ніж БЮТ—ПР. Однак рішення своєї фракції про підписання коаліційної угоди з БЮТ і БЛ Зварич назвав «дебільним» — якщо коаліція вже існує (а Литвин після обрання спікером про це оголосив), то навіщо ще якась угода, тим паче, підписана не всіма членами «НУНС»? А якщо не існує, то так би й сказали.

Усі закиди щодо недостатньої кількості голосів у коаліції підписанти коаліційної угоди відкидають. За словами «нашоукраїнця» Юрія Кармазіна, хоч підписалися й не всі, за коаліційні рішення «НУНС» голосуватиме повним складом, бо, мовляв, рішення більшості у фракції — закон. У БЮТ також переконані, що з голосами проблем не буде, адже коли йтиметься про антикризові законопроекти, то навряд чи хтось наважиться їх не підтримати. А коли про щось інше — тоді знайдуться інші, вже не раз випробувані методи переконування...