Рух без опору

Ще до старту Євро–2008 у Македонії фаворитом номер один вважалася саме норвезька команда. Олімпійські чемпіонки Пекіна зберегли майже весь свій склад, хіба за винятком Гро Хаммерсенг, котра завершила виступи за збірну. Упродовж змагань в Охріді та Скоп’є скандинавки лише в першому матчі дозволили собі недооцінити суперниць, звівши зустріч із іспанками внічию. Надалі ж вони не так грали, як гралися з опонентами, наче кішка з мишкою. У першому таймі підопічні Маріт Брейвік надавали візаві шанс проявити себе й відчути смак близької перемоги над грізною Норвегією. Але по перерві чинні чемпіонки Європи зривалися на конкурентів з усією своєю потужністю, не залишаючи каменя на камені від ворожого захисту.

Подібний розвиток подій спостерігали глядачі й у фінальному двобої, в якому вдруге за турнір зійшлися норвежки та іспанки. Зал «Борис Трайковськи» у столиці Македонії не заповнився вщерть — із шести тисяч місць вільними залишилися не менше тисячі. Піренейки чинили опір у перші 30 хвилин гри, після чого скандинавки впевнено довели справу до «золотого» для себе завершення – «плюс 13». Норвегія виграла третій чемпіонат Європи поспіль, а загалом — четвертий із восьми, що наразі відбулися.

До речі, поява у вирішальному матчі двох суперниць збірної України за попереднім раундом свідчить про те, що саме цей квартет варто було називати «групою смерті». Із командою Іспанії, нагадаємо, підопічні Леоніда Євтушенка розійшлися нічиєю, а чемпіонкам — поступилися. Цих очок і забракло українкам, аби дістатися вище десятого місця, на якому вони розташувалися в підсумковому протоколі.