Лялька з філософією

      Не скажу за інших, а для мене і географічні, і хронологічні, і, врешті, світоглядно-філософські масштаби виставки української традиційної іграшки та ляльки «Повертаючись у дитинство» у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї стали справжнім відкриттям. Досі не спадало на думку, що звичайна дитяча лялька раптом може виявити такі глибини народного духу. Експонати, основна частина яких належить фондам Державного музею народної архітектури та побуту, не тільки представили особливості всіх регіонів України — від Волині до Слобожанщини і Криму. Різні матеріали і техніки, своєрідність авторських манер сучасних майстрів іграшки зовсім по-іншому виглядають в історичній ретроспективі, бо експозиція органічно доповнена старожитностями та археологічними знахідками з фондів обласного музею. Відвідувачі могли повернутись спогадом не тільки у власне дитинство, а й заглянути в «дитинство» людства. Про нього розповідають колекційні ляльки VIII—XIX століть, протоіграшки трипільської та скіфської культур, знайдені на Поділлі.

      Раніше мені довелось бачити в закордонних музеях автентичні вироби жителів Центральної Африки та острова Пасхи, які мали аналогічне ритуальне та ігрове призначення, і тепер можу iз задоволенням констатувати: наші не поступаються ні за оригінальністю, ні за майстерністю виконання.