Кому в Україні жити добре?

      Звіт Кабінету Міністрів за минулий рік проходив під гаслом «Доженемо і переженемо!». Виходячи з минулорічної програми діяльності уряду, де було задекларовано, що «дії уряду буде спрямовано на створення умов для наближення до європейських стандартів в усіх сферах суспільного життя», логічно, що у своєрідній «п'ятирічці» ми змагались із європейськими державами. Так, перший віце-прем'єр Микола Азаров бадьоро відрапортував про «стале економічне зростання»: найголовніший показник зростання економіки — темп приросту ВВП — склав за минулий рік аж вісім із половиною відсотків (попри скромно заплановані шість), обсяг промислового виробництва збільшився на 15,8 відсотка, оборот роздрібної торгівлі зріс на 20 відсотків, на 28,5 — експорт. Міністр фінансів Азаров спромігся навіть підрахувати заощадження населення, які, за його словами, також збільшилися в 1,7 раза, і на початок року, виявляється, 49 мільйонів українських громадян заощадили на всіх 32,3 мільярда гривень. Чи не з підвищеної, часом, зарплати?

      У рожевих тонах виглядав і звіт головного аграрія країни — віце-прем'єра Івана Кириленка. За його словами, «незважаючи на складні погодні умови, що негативно позначилися на врожаї зернових культур, вдалося стабілізувати ситуацію на продовольчому ринку». (При цьому Іван Григорович скромно промовчав, якими саме методами). Оскільки ключовими словами звітів у всіх членів уряду були «зростання» та «підвищення», аграрій вирішив не псувати загальної картини — і відрапортував «начальству» про небувалий урожай соняшнику — 4,2 мільйона тонн, кукурудзи — 6,9 мільйона та виробництво круп'яних культур, що зросло в два з половиною рази. (Як кому, а мені це нагадало садистський дитячий віршик: «Тепер я не читаю на ніч казки, проте я нюхаю та чую хорошо»).

      Про небувалі успіхи (не плутати з тими, яких не бувало) з веселою усмішкою розказував і гуманітарний «віце» Дмитро Табачник. Хто б знав, що минулого року середньомісячна номінальна зарплата зросла на 22,8 відсотка і тепер становить 462 гривні, про пенсії говорити не доводиться — вона сягнула небачених висот (попри те, що пенсійна реформа стартувала лише на початку цього року), а разом із нею — студентські стипендії. План із працевлаштування в кращих радянських традиціях було перевиконано на 4,6 відсотка (Табачник із гордістю повідомив, що минулого року щастя в праці знайшли майже 880 тисяч осіб).

      Аби не вибиватись із загального позитивного контексту, головний енергетик держави Андрій Клюєв повідомив про вдосконалення управління вугільною промисловістю, що виявилось у зменшенні дефіциту коштів на покриття витрат собівартості вугілля (із 47,9 до 20,9 гривні на тонні чорного палива) та поліпшення стану розрахунків за енергоносії.

      «Якщо дивитись на кінцевий результат, то у нас нема підстав не бути задоволеними», — оптимістично підбив підсумки Прем'єр Янукович. І не забув при цьому похвалитись тим, що рік тому Президент назвав його уряд найпрофесійнішим серед усіх, які були за останні роки. Голова уряду був настільки задоволений роботою своїх підлеглих, що, попри очікування, не звільнив жодного з них. Хоча пообіцяв, що згодом звiльнень не уникнути. «Кадрові зміни обов'язково будуть відбуватись, і цей процес постійний, оскільки якість роботи виконавчої влади безпосередньо впливає на якість життя населення», — запевнив він і не забув додати в бочку меду ложку дьогтю на рахунок «невірних» урядовців, тобто тих, хто зловживає службовим становищем і тим самим псує своє обличчя. «Якщо вони з таким обличчям ідуть в опозицію — щоб це бачили люди», —  сказав він, натякаючи, мабуть, на Кабмін «скликання» 2000 року, адже з уряду Януковича у «ганебних зв'язках» з опозицією поки що не застукали нікого.

      Урядову ейфорію з приводу життєрадісних звітів і хорошої роботи в цілому виконавчої влади трохи зіпсували представники законодавчої влади в особі першого віце-спікера Адама Мартинюка. «Ми знову говоримо про вал, а забуваємо про головне — рівень життя населення», — одразу взяв бика за роги заступник голови парламенту. Його приклади всенародного жебрацтва вражали натуралістичністю та близкістю до життя. Наприклад, пан Мартинюк навів дані, що минулого року в державі з населенням у 49 мільйонів виробили всього лише 41 мільйон пар шкарпеток та панчох, а про яке стале економічне зростання може йтися, якщо навіть такої інтимної частини туалету на всіх не вистачає? Також не втримався він від шпильки на адресу соціального блоку уряду, зокрема Пенсійного фонду: «Так загітували населення на тій пенсійній реформі, що народ, коли пішов отримувати пенсію, почав криком кричати».

      Однак навіть ревний комуніст Мартинюк не міг урочисто не констатувати, що настільки тісної співпраці між урядом і парламентом ніколи за часи незалежної України не було. А от захоплені урядовці та більшовики ледь не плескали в долоні та не співали осанну своєму голові. «Високий рівень командної організації» констатував і координатор парламентської більшості Степан Гавриш. А віце-спікер Адам Мартинюк побажав і підсумки 2004 року підбити в тому ж складі, на що Янукович загадково посміхнувся і досить розмито відповів на запитання щодо президентського крісла. «Давайте наберемося терпіння. У мене його вистачить», — сказав він на прощання.