Руслан Князевич: «Коаліція трьох» — крок від прірви

«Ми пропонуємо запровадити мораторій на внесення будь–яких змін у Конституцію»

— Руслане Петровичу, розкажіть про директиви, які були затверджені фракцією для переговорної групи. Чи обов’язково включати всі ці пункти до коаліційної угоди? Де межа компромісу, на який може погодитися фракція «НУНС»?

— Директиви — висхідний документ, який визначатиме лінію поведінки переговорників від «Нашої України». Переважна більшість директив — це засадничі для нашого блоку речі, які були визначені ще під час виборчої кампанії, що були відтворені в тексті попередньої коаліційної угоди. Ідеться про національно–культурні питання, про українську мову, євроатлантичну інтеграцію, терміни перебування Чорноморського флоту Росії в Криму. Є низка економічних питань, які ми вбачаємо за доцільне прийняти першочергово.

Ми пропонуємо запровадити мораторій на внесення будь–яких змін у Конституцію протягом усієї каденції парламенту. Також ми виходимо з ініціативою модернізувати існуючу пропорційну виборчу систему через запровадження відкритих списків.

Від тих речей, які для нас є константними та засадничими, ми відмовитися не можемо. Переговорна група працюватиме над тим, аби всі пропозиції «НУНС» були враховані. Але як учасник багатьох переговорних процесів, можу сказати, що, зважаючи на політичні реалії, ми можемо піти на компроміс. Бо процес формування будь–якої коаліції — це узгодження позицій усіх його суб’єктів.

— Візьмімо одне з питань — вступ до НАТО. БЮТ і Блок Литвина не є завзятими прихильниками входження до Північноатлантичного Альянсу. Припустимо, що вони відмовляться включати в коаліційну угоду пункт про вступ до НАТО. Чи буде це перешкодою для формування «союзу трьох»?

— Можу сказати свою особисту позицію, яка не відображає думку фракції та переговорної групи. Ситуація складається таким чином, що великих прихильників швидкого входження України в НАТО нема навіть серед країн Альянсу. Кілька днів тому на саміті НАТО нам не надали ПДЧ, а взамін запропонували план річної співпраці. Зважаючи на ці політичні реалії, ті кроки, які ми планували ще півроку тому, зараз є малоздійсненними. Тому можна буде запропонувати компромісну формулу: здійснити всі необхідні заходи заради того, щоб Україна зі свого боку максимально пришвидшила темп євроатлантичної інтеграції. На попередніх етапах дискусії наші партнери не мали нічого проти такого формулювання. Якщо буде згода на такі дії, ми зможемо виписати це в текстовому вигляді.

«Показово, що можливість коаліції з «Регіонами» отримала в нашій фракції нуль голосів»

— Ви були одним із 40 депутатів «НУНС», які проголосували за обрання спікером Володимира Литвина. Але ж фракція не приймала рішення про підтримку Литвина, і частина депутатів не квапилася з виборами спікера.

— Я відзначу, що наша фракція не приймала й рішення про відставку попереднього Голови Верховної Ради. Але це не завадило десятку членів нашої фракції проголосувати за відставку Яценюка. Ми не вживали санкції до цих депутатів.

За обрання Литвина проголосувала більшість «нашоукраїнців». Тобто це й можна вважати рішенням фракції: «НУНС» визначилась. Якби проголосувала меншість — тоді можна було б сказати, що фракція не прийняла рішення, що є інакодумці.

Ми вирішили голосувати за Литвина, зважаючи на непросту політичну ситуацію. Це логічно. Вранці фракція прийняла рішення, що вона бачить одну конфігурацію коаліції — із БЮТ і Блоком Литвина. Переважною більшістю ми проголосували за проведення переговорів у форматі трьох сил. На засіданні фракції ставилося питання про теоретичну участь в іншій конфігурації — за участі «НУНС» і Партії регіонів. Ця пропозиція набрала нуль голосів. Зізнаюся, я був здивований. Адже в нашій фракції є прихильники такої коаліції.

Голосуючи за Литвина, ми голосували за коаліцію. Ми були свідомі, що при форматі коаліції «НУНС», БЮТ і БЛ іншого кандидата на посаду спікера бути не може. Це об’єктивно.

— Утім за тиждень перед тим на засіданні фракції було прийняте рішення про підтримку Івана Плюща — кандидатури, яку підтримав Президент.

Звичайно, було б найкраще, якби посада спікера зберігалася за нами. Наша фракція — друга за чисельністю у коаліції, тобто ми мали претендувати на посаду Голови ВР. Але партнери запропонували іншу кандидатуру. Довелося її прийняти, інакше коаліції не було б.

Посада Голови ВР була тим аргументом, який дозволив Блоку Литвина прийняти рішення про входження в коаліцію. Бо — скажу відверто — ще кілька тижнів тому фракція Литвина не мала бажання приєднуватися до коаліції. Вони пропонували свого спікера, але для такого парламенту, який працював би в безкоаліційному, аморфному стані.

— Чому Литвин змінив свою думку?

— Вплинули політичні реалії. Партія регіонів і БЮТ упритул наблизилися до формування коаліції. І тут наші інтереси з Литвином збіглися. Блок Литвина мав свої візії: після формування «мегакоаліції» вони втрачали можливість впливати на ситуацію в парламенті. Зі свого боку, фракція «Нашої України — Народної самооборони» усвідомлювала, що коаліція БЮТ і ПР є серйозною загрозою для держави. Це було серйозним аргументом, щоб більшість фракції висловилася за Литвина. І я не є винятком. Ніхто не змусить мене переконати у тому, що я вчинив неправильно.

«...Тому що Президент був проти коаліції БЮТ і ПР»

— У понеділок, напередодні переломного засідання в парламенті, депутати «НУНС» зустрічалися з Президентом. Про ту зустріч є різні відгуки: одні кажуть, що глава держави скептично поставився до перспективи утворення «коаліції трьох», інші свідчать, що Віктор Ющенко підтримав такий формат. Що було насправді?

— Відповім так: Президент був занепокоєний можливістю створення коаліції Партії регіонів і Блоку Тимошенко. Колись уже був шанс на створення такої коаліції, і тоді Президент сказав, що Україна стояла за мить до прірви. Оскільки цього разу ймовірність упасти в прірву збільшилась, ми мусили запобігти такому сценарію. Утворення «коаліції трьох» унеможливило союз ПР і БЮТ. Президент як гарант Конституції і державник розумів, що доводиться вибирати між двома варіантами, і був налаштований на більш прийнятний сценарій. Цей варіант був висловлений на зустрічі.

Крім того, представник Президента у Верховній Раді Петро Олійник постійно відвідує засідання нашої фракції і, відтворюючи позицію глави держави, каже, що Віктор Ющенко є прихильником саме такого варіанту коаліції, який унеможливлює створення більшості в іншому форматі.

— Як ви розцінюєте заяву Литвина про утворення коаліції, яку він виголосив одразу після сходження до президії? Адже фракція «НУНС» насправді не приймала рішення про входження до коаліції.

— Заява, яку озвучив Володимир Литвин, — це повідомлення про створення коаліції у складі трьох фракцій. Відповідно до регламенту, така заява має оголошуватися у парламенті. Протягом чотирьох днів із цього моменту в ЗМІ слід оприлюднити коаліційну угоду, а також підписи народних депутатів. Поки що вона не підписана. Є час до суботи.

Якщо ми так і не встигнемо, то в такому випадку доведеться розцінювати заяву Литвина як політико–моральний акт заради того, щоб висловити власну прихильність до створення коаліції БЮТ, «НУНС» і БЛ. Тим самим Володимир Литвин узяв на себе обов’язок працювати саме у такому форматі.

— З Литвином розібрались. А як ви розцінюєте вчинок Бориса Тарасюка, який, будучи заступником голови фракції, підписався під документом, що засвідчував «коаліцію трьох»?

— Тарасюк підписав повідомлення про утворення коаліції, яке потім оголосив спікер. Такий документ може підписати голова фракції або уповноважений представник. Тарасюк підписав повідомлення без рішення фракції. Є певна дискусія з того приводу, хто такий «уповноважений представник». Це той, кого чітко уповноважено на конкретну дію, чи це повноваження особи, визначені фракцією ще на першому етапі створення фракції? Тарасюк керувався тим, що він від початку визначений уповноваженим фракції.

Дуже важливо починати роботу коаліції без непорозумінь. У нашій фракції нормальна атмосфера. Зараз депутати налаштовані не на з’ясування стосунків, а на те, щоб добре написати коаліційну угоду. Треба виписати в ній такі запобіжники, які унеможливлять вересневі події. Щоб двічі не ставати на ті самі граблі.

«Якщо не встигнемо, то...»

— А ви встигнете до суботи?

— Ми працюємо над тим, щоб вкластися в термін. Але зараз це не головне. Найважливіше, щоб у нашій фракції було достатньо політичної волі для входження до такої коаліції.

Якщо цього не трапиться... тоді будемо думати. Я вважаю, що день чи два нічого не вирішують. Тому справді, якщо існує політична воля на те, щоб створити коаліцію, яка б довго працювала, можливо цілу каденцію парламенту, — напевне, тоді варто пожертвувати цими днями, щоб ретельно виписати коаліційну угоду. Якщо підписати абищо — нема гарантії, що через місяць–два ми знову не відновимо ту кризу, яка була в парламенті досі.

Не хочу наврочити, але в мене є впевненість, що до кінця тижня нам вдасться пройти всі рифи на шляху до формалізації коаліції. Угода буде підписана. Чи підпишуть її всі представники фракції, я не можу впевнено сказати.

— Зараз депутатів, які виступають за створення такої коаліції, у «НУНС» є більшість? Здається, саме цю більшість — у сорок голосів — було видно під час голосування за Литвина.

— Цієї більшості недостатньо для того, щоб коаліція була життєздатною. Коаліція може існувати де–юре, але не матиме достатньо голосів для прийняття рішень у парламенті. Зараз нам треба пройти такі внутрішньофракційні процедури, щоб зацікавити не 40, а хоча б 55 депутатів, які проголосували б за переговори про створення коаліції з БЮТ. Якщо ми добре пройдемо цей шлях, то, можливо, вийдемо й за 60 голосів.