Чужий дядько у спортзалі

Того трагічного вівторка у спортзалі Михайлівської ДЮСШ усе було як завше: тренер Анатолій Момот «шліфував» борців вільного стилю. Відмінність — хіба що в посиленій увазі до пацанів, заявлених на міжнародний турнір, який ближчої суботи мав відбутися у Мелітополі. Потрапив до заявки і перспективний Дмитро Зінчук.

«У свої шістнадцять Діма вже мав досвід успішних виступів у змаганнях обласного рівня, — розповідає Анатолій Момот. — Хлопець талановитий, з амбіціями. Якось на турнірі у Василівці його «засудили», то він затявся не займатися боротьбою. Але не витримав і три роки тому знову прийшов до мене. Тривала перерва позначилася на фізичних кондиціях хлопця, але за рік–другий він підтягувався вже не три рази, як після повернення, — а зо три десятки».

Та був клятий вівторок!.. Останні тренувальні сутички Димка з ровесниками спостерігав випадковий гість — співробітник обласної податкової адміністрації. Пан Ігор сказав тренеру, що свого часу теж займався боротьбою, причому під орудою відомого Алтая Абдулаєва, був четвертим на чемпіонаті України. Запропонував дати Зінчуку урок. І тут тренер Момот помилився, давши дозвіл на поєдинок–«жарт» між підлітком і здорованем, колишнім професіоналом. Юний борець виявився легшим від податківця ледь не на півцентнера!

Присутні були у захваті, коли якоїсь миті Дмитрові вдалося витіснити суперника за килим. В Ігоря, вірогідно, заграло самолюбство. Тож коли Діма схопив чоловіка за ногу, той, викручуючись, натиснув на хлопчачу шию... Пацан завмер на килимі — просив лише, аби його не чіпали, бо «ніг і рук не чую».

...У Михайлівській райлікарні складний перелом шиї «рихтувати» не ризикнули, і наступного дня доправили Зінчука до Запоріжжя. У Центрі екстремальної медицини бригада досвідчених хірургів оперувала більш як чотири години.

Батько Анатолій Зінчук (Дмитрова мама померла в день, коли він став першокласником) в інтерв’ю запорізькій газеті «МІГ» не приховує розпачу. До того ж сама лише заміна у хребті сина пошко­дженого диска двома скобами–імплантатами коштуватиме дві тисячі гривень. «Не знаю, як я оплачуватиму такі рахунки за лікування, — бідкається Анатолій Станіславович. — Адже й роботи вже не маю. Шоферував у агрофірмі ім. Мічуріна, а з 1 листопада потрапив під скорочення. Такий ось кінець високосного року».

Загроза безробіття зависла і над Анатолієм Момотом. «У нас він єдиний фахівець з вільної боротьби, і хлопчаки можуть залишитися без тренера, — прогнозує директор Михайлівської ДЮСШ Олександр Прядко. — Бо навряд чи справа обмежиться доганою та позбавленням преміальних. Анатолій Миколайович, зрештою, і сам розуміє, що винен».

Подейкують, що тренер, людина порядна й емоційна, ледь не наклав на себе руки. А що ж основний винуватець трагедії? Пан Ігор із податкової упродовж усієї операції був у центрі нейрохірургії поруч із Зінчуком–старшим. Вибачався, обіцяв взяти на себе частину затрат.

А операція, стверджують медики, пройшла успішно, намітилася позитивна динаміка оздоровлення. За максимально сприятливих обставин Дмитро зможе навіть відновити тренування.