Їжачку, вийди з туману!

Чому африканці курять так мало?

У це важко повірити, але в питанні усвідомленого ставлення до куріння Україна дуже відстає від... бідної Африки. Достатньо з’їздити до Південно–Африканської Республіки, щоб це зрозуміти. Як розповів «УМ» радник Президента України, голова Національної ради з питань охорони здоров’я населення Микола Поліщук, у листопаді він брав участь у Третій конференції сторін у Рамковій конвенції боротьби з тютюном. Представники 160 країн зібралися в місті Дурбан (ПАР), щоб обговорити важливе питання: як можна зменшити захворюваність та смертність людей від неінфекційних захворювань (серцево–судинних, онкологічних, бронхо–обструктивних та алергічних), головним чинником розвитку яких є тютюнопаління? Дійшли думки, що для цього треба повністю заборонити рекламу тютюнових виробів, істотно підняти ціни на сигарети, заборонити продаж у широкому вжитку, не продавати цигарки особам до 18 років, боротися з контрабандою, інформувати населення про шкідливий вплив тютюнопаління і надавати доступну медичну допомогу тим, хто не може кинути курити самостійно.

«У нас повинні бути визначені спеціальні місця продажу тютюнових виробів, — каже професор Микола Поліщук. — Не так, як зараз, — цигарки в усіх магазинах, біля кожної каси, що ти забув хліба купити, а про цигарки точно згадаєш. Ні, такі місця повинні бути відділені, як, наприклад, у ПАР. Там немає ні бабусь із цигарками поштучно, ні «універсальних» кіосків. У супермаркетах є окремі місця продажу цих товарів, відгороджені червоною стрічкою. Черговий по супермаркету просто не пустить туди підлітка. Це надзвичайно важливо. Та й ціна сигарет у Дурбані досить пристойна — на наші гроші це 7–9 гривень за пачку найдешевшого «курива». Тоді як кілограм м’яса коштує 35 гривень... А у нас подиміти нікотином можна за якихось півтори–дві гривні, а школярам, які не мають і таких грошей, бабця продасть 3–4 цигарки за копійки».

За словами спеціаліста, у школі Дурбана на 620 учнів усього п’ятеро курять, вони ж є наркоманами, і це дуже непокоїть директора школи — занадто багато! У нас же на 620 учнів знайдеться як мінімум 150 курців. На жаль, із цим бореться не кожний директор школи. «Мої вікна виходять просто на школу, — розповідає заслужений артист України Григорій Чапкіс. — І як тільки перерва, на подвір’я виходять діти — восьмирічні, дванадцятирічні хлопчики й дівчатка стоять у куточку й курять. Я підійшов до директора школи і запитав: «Скажіть, будь ласка, якщо я бачу таку картину зі свого вікна, то ви зі свого вікна можете побачити, що учні курять?» «Так, це неподобство, ми будемо вживати заходів», — пообіцяв директор. І справді, наступного дня я визирнув зі свого вікна, а в полі зору немає жодної дитини із сигаретою. Усі вони перейшли на інший бік. Їм сказали: «Тут живе зануда. Якщо хочете курити, шукайте інше місце». Отак педагоги борються з палінням!»

Щодо закидів курців на нехтування їхнього права курити де завгодно, Микола Поліщук дивується: «Невже це право людини — використовувати легалізований наркотик і показувати, що ти нехтуєш як своїм здоров’ям, так і здоров’ям людей, які тебе оточують? На моє переконання, треба зробити так, як у Канаді. У них у приміщенні взагалі заборонено курити. За 10–12 метрів від житлового будинку є червона лінія — там ти можеш смалити. А йдеш по вулиці — стань біля урни і викури там цигарку. Боронь Боже «диміти» рухаючись, бо цим ти завдаєш шкоди іншим людям! Або ж узяти досвід африканців. Там ніхто й припустити не може, що в жіночому туалеті можна курити. Жінка з цигаркою для них — неприпустима картина. А в туалеті для чоловіків є два приміщення з окремим входом для некурців і для курців. Коли такі порядки діятимуть у нас, тоді й кількість хворих на рак легень, губ, ротової порожнини та інші (близько 100) захворювання, пов’язані з курінням, значно зменшиться. Особисто я на це дуже сподіваюся».

36 мільйонів багатьох врятують від смерті

Для того, щоб змінити ситуацію, треба не тільки вивчати досвід інших країн, а й самим щось робити — ця думка нарешті оформилася у документальній формі. Півроку тому Кабінет Міністрів України схвалив концепцію Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення на 2008—2012 роки. Упродовж останніх місяців важливий документ розглядали громадські організації, органи державної влади, науковці, медики, юристи тощо. А декілька днів тому міністр охорони здоров’я Василь Князевич зазначив, що формування Програми вийшло на фінішну пряму. Наразі документ проходить погодження з усіма зацікавленими міністерствами і невдовзі отримає схвалення уряду. На виконання заходів програми МОЗ просить виділити 36 мільйонів гривень на п’ять років. Кошти будуть надходити із державної скарбниці та з місцевих бюджетів. Прикметно — уперше в історії України заходи боротьби з курінням будуть цілеспрямовано фінансуватися з державного бюджету.

«Можливо, комусь сьогодні здається, що ми вибрали не той час для презентації програми зменшення шкідливого впливу тютюну на наше здоров’я, — зазначив Василь Князевич. — Але я думаю, що активно працювати над цією проблемою треба саме зараз, коли суспільство перебуває у стані фінансової кризи та кризи психологічної. Українці, які опинилися на межі звільнення, уже втратили роботу або є соціально незахищеними верствами населення, можуть дуже різко потрапити в залежність від тютюну й алкоголю, щоб тимчасово зняти стрес. Тому, як міністр охорони здоров’я, ще раз стверджую: давайте поставимо перед собою надзавдання — змінити тенденцію до вимирання нашого народу. А для того, щоб продовжити тривалість життя українців, треба, зокрема, зменшити поширеність тютюнопаління».

Українці не винаходили велосипед, розробляючи власну антитютюнову програму — вона базується на комплексі з шести стратегій, визнаному Всесвітньою організацією здоров’я. Це моніторинг вживання тютюну та заходів протидії, захист людей від тютюнового диму, пропонування допомоги в припиненні куріння, заборона реклами сигарет, збільшення податків на тютюнові вироби і, звісно ж, попередження про небезпеку тютюнопаління.

Загалом програма зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення, презентована в понеділок у Києві, складається з п’яти розділів:

1. Діагностика, профілактика та лікування тютюнової залежності. В Україні буде створено загальнонаціональну телефонну лінію допомоги в припиненні куріння. Поступово в кожному районі відкриються кабінети профілактики та лікування тютюнової залежності. Кабінети працюватимуть безкоштовно — таким чином особи, залежні від нікотину й токсичних сполук тютюнового диму, зможуть повернутися до здорового життя.

2. Інформування населення про небезпеку тютюну для здоров’я та переваги здорового способу життя. У кожному навчальному закладі держави учням та студентам розповідатимуть про шкоду тютюнопаління — відповідно до нової програми.

3. Підготовка і підвищення кваліфікації працівників і керівників, які запобігатимуть тютюнопалінню та лікуватимуть тютюнову залежність.

4. Удосконалення нормативно–правової бази відповідно до положень та рекомендацій Рамкової конвенції ВООЗ боротьби проти тютюну. Зараз готуються законодавчі пропозиції, спрямовані на захист права людей дихати повітрям, вільним від тютюнового диму, на підвищення ставок акцизного збору та на заборону будь–якої реклами тютюну.

5. Створення системи моніторингу стану розв’язання проблеми тютюнопаління. Так, у медичній картці кожного пацієнта буде зазначатися його курильний статус. А в Українському інституті стратегічних досліджень МОЗУ створено відділ контролю над тютюном.

Григорій Чапкіс, відомий своїм непримиренним ставленням до куріння, вважає, що свідома громадськість може багато зробити, не чекаючи рішення «згори». Коли ту програму ухвалить уряд, невідомо, а прості й важливі кроки можна робити вже сьогодні. «Узяти хоч би драматургію, — каже пан Чапкіс. — У театрі практично немає жодної вистави, де б на сцені не курити. Я запитував у багатьох народних артистів: «А ви могли б зіграти цю ж роль, не взявши цигарки?» «Звісно, могли б», — відповідали вони. «А чому ж тоді узяли?» — цікавлюся. Вони кажуть: «Так написано у сценарії, цього хоче режисер». Для того, щоб менше українців курило, треба прибрати сигарету з театру, ліквідувати з телеекрану — наші ж діти дивляться... Або інша ситуація. Знаючи, що я не курю, знайомі пригостили мене шоколадними сигаретами — смачними, у гарній упаковці. Здавалося б, що тут поганого? Але ви придивіться — діти святкують день народження, їм на стіл виставляють дитяче шампанське, яке можна придбати в кожному супермаркеті, і коробку шоколадних сигарет. Вони з дитинства звикають, що на свято обов’язково мусить бути алкологоль і тютюн. А ми кажемо, що з чимось боремося...»

А наостанок хочеться по–доброму попросити людей, які не уявляють свого життя без сигарети: будь ласка, поважайте право інших людей дихати повітрям, вільним від тютюнового диму! Повірте, дехто з вашого оточення не палає бажанням передчасно померти від раку...