Політ над гніздом «лелеки»

«В Україні книжок для дітей є багато і значно кращих, ніж у Польщі. Там чомусь автори так не пишуть, як наші, і тому майже немає літератури для школярів віком від 12 до 15 років. Я нещодавно перерила весь польський дитячий ринок і показала їм для порівняння наші книжки. Поляки зацікавилися», — каже на прес–конференції піар–директор видавництва «Грані–Т», координатор конкурсу «Золотий лелека» Ніна Герасименко.

Переможців конкурсу «Золотого лелеки–2007» оголосили давно. «Ми планували видати книжки лауреатів ще до Львівського форуму видавців. Та не встигли через активне обговорення авторів і художників щодо ілюстрацій. Видавець не знає, хто йому миліший — автор чи художник і на чий бік стати, тому я залишила творців сам–на–сам. Через це книжки вийшли із запізненням», — додає Герасименко. До того ж не всіх авторів влаштували умови видавництва, і серед переможців у трьох номінаціях — прозові твори для дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку — на видання книг у «Грані–Т» погодилися тільки двоє авторів — Марина Павленко з першою премією за «Миколчині історії» та Ніна Воскресенська з другою премією за «Руду ворону», та ще двоє з числа лауреатів — Тереза Проць з книгою «П’ять дарів» і Лариса Даренська — «Бабусин букет, або квіткові казки для Ганнусі». «Решта забрали гроші, якими нагороджують володарів премій. Перша — п’ять тисяч гривень, друга — три і третя — по одній тисячі кожна і на тому все. Захотіли авторські права продати іншому видавництву. Почалася у них комерція», — пояснює піар–директор видавництва.

Марина Павленко з Умані каже, що навіть не думала відмовлятися від запропонованого контракту «Грані–Т» про видання її твору. «Сьогодні тримаю в руках свої «Миколчині пригоди» з гарними ілюстраціями, недешевою поліграфією. А чого ще автору хотіти? Добре, що хоч хтось, крім нього, прочитає його твір. Перетнулася нещодавно з іншими переможцями, які досі бігають із рукописами по видавництвах і шукають кращої ціни, а моя книжечка вже стоїть на полицях книгарні», — каже Марина.

На конкурс «Золотий лелека–2008» надійшло 1235 рукописів. Експерти з оргкомітету відібрали 20 творів, серед яких журі визначатиме кращі, й уже на початку 2009 року ми дізнаємося про переможців. Анастасія Кобзаренко, генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей, запропонувала журі допомогу, щоб їхній вердикт був до душі саме діткам, а не тільки професіоналам. Із семи областей у бібліотеках вибрали по троє найактивніших читачів, які становитимуть другу частину журі — дитячого. «Мінкульт інколи закуповує для бібліотек книжки, але якщо це робить, то звертається винятково до відомих авторів. А ми хочемо, щоб міністр купив діткам ті книжки, які вони самі оберуть на конкурсі «Золотий лелека», — зазначає Кобзаренко. Член журі Сергій Дяченко, уважно прослухавши пропозицію, покрутив вусом і додав: «Користуючись службовим становищем, просив би до цього списку внести і мою 13–річну доньку Стаську. Нехай і вона допомагає мамі з татом».