Хоч би якоїсь звістки про Миколину долю мати чекала двадцять п’ять років. Стільки минуло від вересня 1943–го, коли німці серед ночі увірвались до будиночка на Озаринецькій горі в Могилеві–Подільському, брутально відшмагали жінку нагайкою, а хлопця під конвоєм повели до ешелону з майбутніми остарбайтерами, готового для відправки в Німеччину, і до грудня 1968–го, коли перестало битися її згорьоване серце.