Солодкий Лондон з українським присмаком

29.11.2008

У найстарішому, і, без сумніву, найсмачнішому в світі конкурсі продукції бджільництва в столиці Великої Британії Україна брала участь уперше, та, врешті, отримала чи не найбільше овацій. Журі Медового шоу, яке вже 77–й раз дегустує та оцінює роботи найкращих бджолярів світу, відзначило Україну аж у 36 номінаціях! Представляти вітчизняний мед за кордоном вирушили члени Всеукраїнської громадської організації «Братство бджолярів України» на чолі з головою правління Тетяною Васильківською. Наші співвітчизники привезли до Лондона не лише український мед різних сортів, а й медові напої та вироби з бджолиного воску. Як результат, п’ятнадцять нагород, серед яких Національний кубок за мед з акації в найкращому оригінальному упакуванні. До слова, минулоріч український мед із білої акації визнали найкращим на Всесвітньому конгресі Апімондії в Австралії.

«Основна заслуга в цьому — української природи, — розповів «УМ» член правління ВГО «Братство бджолярів України» Юрій Рифяк. — У Центральній Україні, Черкаській, Кіровоградській та інших областях зосереджений найбільший масив акацій, мед яких ми й збираємо. Аналогів йому немає у світі».

Також серед нагород бджолярів — Чаша Роса Роуза за кращу композицію, до якої увійшли мед з акації, мед із гречки, свічка з натурального бджолиного воску та два медових вина. Як зазначається у повідомленні «Братства бджолярів України», їм удалось вибороти ще три перші нагороди (в тому числі за мед із липи та воскові свічки), чотири другі (в тому числі за сухе вино), третє місце та п’ять сертифікатів високої оцінки. «Судді були дуже прискіпливими, мед мав бути чистим як сльоза, — продовжує пан Юрій. — У ньому не повинно було бути ані зернятка, ані пилку, навіть відбитків пальців на банці».

Достойно зарекомендувавши себе на конкурсі, наші співвітчизники на урочистій церемонії нагородження офіційно оголосили про заснування нової нагороди Національного медового шоу — у номінації «Мед іноземного походження». Нагорода отримала назву «Медаль України», і її відтепер вручатимуть протягом наступного десятиліття.

  • Пий до дна. Це корисно

    Хоча мешканцям України гріх скаржитися на брак питної води, проте більшість громадян нашої держави таки не відає, що п’є. І не тому, що вони байдужі до свого здоров’я. Просто в культурі споживання Н2О у нас ще не склалися традиції лабораторних досліджень якості води, взятої з криниць власних обійсть, не кажучи вже про аналізи хлорованої «гримучої суміші», що тече поржавілими водогонами на кухні міських квартир. Однак вітчизняні науковці–медики б’ють на сполох: вода стає однією з основних причин зростання захворюваності українців, зокрема зашлакованості кровоносних судин, холециститів, виразок шлунка, вірусного гепатиту А і навіть порушень функцій головного мозку.

    Розвинуті країни світу цю загрозливу проблему успішно розв’язують шляхом збільшення видобутку і споживання природної столової води з мінералізацію менше 1,0 г/куб. дм, добутої із надр екологічно чистих територій. >>

  • Тут не стрiляти!

    Уряд підтримав постанову про «Про затвердження такс для обчислення розміру збитків від порушень законодавства про природно–заповідний фонд», якою передбачено уп’ятеро підвищити штрафи за нищення диких тварин і птахів, незаконну вирубку дерев та забруднення земель. Відтепер за несанкціонований проїзд територією заповідників доведеться викласти вже не кілька десятків, а кількасот гривень, а саме — 208 грн. за легковий автомобіль (раніше — 40 грн.), а за машину більших габаритів, приміром, автобус — 286 грн. (раніше — 55 грн.). >>

  • Великі претензії короткого метра

    Фестиваль короткометражних фільмів Wiz–Art у мистецькому просторі країни дебютував як однойменний фестиваль мистецтв 2008 року. З того часу, дещо переінакшивши назву, Wiz–Art є обов’язковим атрибутом літнього Львова. Цього року шостий фестиваль короткометражок зробив помітний маневр у бік масового глядача, увазі якого була запропонована серія спеціальних сеансів за межами центру Львова. Таким чином львівська периферія стала майданчиком для безкоштовного перегляду кіно від фестивалю Wiz–Art. Глядачі подивилися 20 короткометражних стрічок. Серед яких була і відома «Алкоголічка» Юлії Гонтарук, яка вже заявила про себе на кількох фестивалях, у тому числі — й на «Золотому абрикосі» в Єревані. Публіка «на районах» переглянула дві спеціально сформовані програми — «Вічно молоді» та «Помста підлітків». >>

  • Поле битви

    У Тальнівському районі сільськогосподарське товариство «Урочище Журавське» не може добитися законного права господарювати на орендованiй землі. Бо тими гектарами самовільно користується інше тамтешнє ТОВ «ВП Імпульс Плюс». >>

  • А тоді — «горбатий»!

    «Водії автомобілів «Запорожець» мають право не дотримуватися правил дорожнього руху, не зупинятися на вимогу інспекторів ДАІ, керувати автомобілем у нетверезому стані, не платити за паркову», — такі жартівливі «права» можна прочитати у водійських посвідченнях членів столичного клубу власників «Запорожців». Адже своїх «залізних коней» вони вважають особливими. І небезпідставно. Перша партія цих малолітражок зійшла з конвеєра 22 листопада 1960 року. Відтак деяким «горбатим» уже «стукнуло» по півстоліття. А вони й досі бігають нашими дорогами!

    Перше авто моделі ЗАЗ–965 вийшло з експериментального цеху 18 червня 1959–го, і до кінця року було виготовлено 30 машин. А 18 липня 1960 року два автомобілі було презентовано кремлівським вождям Микиті Хрущову і Леоніду Брежнєву. У серпні п’ять машин ЗАЗ–965 пригнали до Москви для лабораторних випробувань. А вже у жовтні завод «Комунар» розпочав серійний випуск «малюків». >>

  • Вареник–рятівник

    50 видів вареників, млинці з м’ясом, сиром, капустою та ще й традиційні українські «Хріновуха» та «Медовуха» — ось далеко не повний список того, що проїжджі автобаном «Київ—Одеса» могли безкоштовно скуштувати в неділю на 236–му кілометрі траси. Саме там для всіх подорожуючих та відвідувачів мережі ресторанів «Батьківська хата» великий оригінал і народний ресторатор Михайло Поплавський відкрив «Пам’ятник варенику, який переміг кризу 2009 року».

    Оскільки подія припала на переддень посту, то присутні скористались чи не останньою в найближчі сім тижнів можливістю розважитись: хто з пам’ятником фотографувався, хто м’яса наїдався. Проте більшість танцювала, пританцьовувала, а ще підспівувала запальні українські пісні — на честь відкриття пам’ятника варенику вони лунали весь день. >>