«На узбіччі знак «тут був асфальт»: рецензія на збірку «Виднокрай» Тараса Федюка
Поетичні книжки зазвичай іменують збірками. >>
Видавничий світ гуде — гряде новий «Книжковий журнал», з однойменною назвою. Чутки, хто видаватиме і хто замовлятиме музику, хто редагуватиме, курсують по видавництвах, письменницьких колах, тусовках, обростають фантастичними подробицями і повертаються до джерел у нових барвах. Єдине, що збігається в цих чутках — ім’я головного редактора: Юлія Поцілуйко, колишня редакторка журналу «Книжковий клуб плюс». «УМ» звернулася до Юлії з проханням розповісти, що ж буде насправді.
— Якщо все буде добре, перший номер вийде 20 січня, — сказала Юлія Поцілуйко. — Швидше за все, назва буде «Книжковий журнал», але, враховуючи те, що вона ще не запатентована, назва може змінитися. (Робоча назва, за інформацією «УМ», була «Книжковий клуб 3»). Це буде щомісячник, популярне видання для середнього класу, яке відповідатиме на запитання «що читати». Поки що команда — це я, заступник редактора Ростислав Мельників і Оксана Баратинська — наш незмінний дизайнер, секретар та решта. Я з проектом такого видання ношуся вже два роки, ходила у різні структури, вела переговори з інвесторами, і, нарешті, Держкомтелерадіо та ДАК «Укрвидавполіграфія» погодилася його видавати».
— Кажуть, до журналу має стосунок директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький?
— Олександр знав про цю мою ідею і допоміг переконати керівництво «Укрвидавполіграфії» в потрібності такого видання.
— У державної структури, очевидно, будуть свої вимоги до змісту, до напряму...
— Поки що були тільки побажання співпрацювати з тими державними органами, які займаються книговиданням — Книжковою палатою, Державним комітетом телебачення і радіомовлення. Я сподіваюся, журнал не буде дуже заангажований у цьому напрямі, ми, швидше, послуговуватимемося тими цифрами, статистикою, офіційними даними, які є в розпорядженні державних структур.
— Яким ви бачите цей журнал?
— Це буде глянцевий журнал про книжки — на крейдяному папері, з великою кількістю якісних фотографій, з невеликими матеріалами — попереджаю, аналітики буде обмаль, максимальний обсяг тексту — 5000 знаків, і то це для інтерв’ю. В першу чергу матеріали будуть написані легким, невимушеним стилем, притаманним глянцевим виданням. Журнал буде трошки скандальним, але не настільки, щоб називатися «жовтим».
— Це буде щось на зразок «Что читать», який у Москві видає Олександр Гаврілов?
— Ні, це видання абсолютно іншого формату. В будь–якому разі я не можу поки що це обговорювати? воно занадто молоде — як ви знаєте, світ побачило тільки перше число.
У своєму журналі, окрім порад щодо читання, інтерв’ю з помітними персонами книжкового світу, свіжих пліток про те, що відбувається у вітчизняному та зарубіжному літературному середовищі, ми плануємо писати про мистецтво, друкувати ексклюзивні кулінарні рецепти від письменників, представляти найсвіжішу інформацію про нові проекти, гучні книжки тощо.
— А тираж і ціна?
— Перший наклад буде 3–5 тисяч, а ціна орієнтовно — 8—10 гривень.
Поетичні книжки зазвичай іменують збірками. >>
Про середнє Побужжя (південне й північне Підляшшя, а також Берестейщина), яке зараз належить двом державам — Польщі й Білорусі, пересічний українець мало знає. >>
Яблучний шедевр створила команда школярів 11 класу Новопетрівський ліцей Великомихайлівської селищної ради Одеської області , члени Молодіжної ініціативи "Руки молоді" разом із класним керівником Лілією Березовською. >>
Наказ щодо чотирьох пам'яток у місті Кам'янка Черкаської області, що не підлягають занесенню до реєстру об'єктів культурної спадщини, видало Міністерство культури та стратегічних комунікацій. >>
У Черкасах відкрили центр гончарства для ветеранів війни, родин загиблих, безвісти зниклих, колишніх полонених, а ще для літніх людей, осіб з інвалідністю. >>
Київське видавництво «Ніка-Центр» далі наполегливо ознайомлює нас зі зразками сучасного єгипетського письменства: вийшли третя й четверта книжки серії «Арабські історії». >>