За чудернацьким збігом обставин, Борис Євгенович Патон, незмінний президент Академії наук України ось уже 46 років поспіль, народився в один день з Академією — 27 листопада 1918–го. Така от «виправдана містичність», інакше кажучи — доля.
Довгий час (втім, уже забутий далеко в історії час) заздрісники та недоброзичливці, яких вельми багато і не було, подейкували, що Борис Патон зобов’язаний своєю науковою славою та кар’єрою батькові, академіку Євгену Патону. Потім довгий час це твердження спростовували. Яблуко від яблуні...Це в хорошому смислі. Адже геніальність, як бачимо, передається іноді в спадок. Євген Патон був славетним мостобудівничим, його син став першовідкривачем у газоелектрозварюванні. Їх знає весь світ.
Підбираючи матеріали до 90–річного ювілею Бориса Патона, ми розгубилися в морі його відкриттів, наукових піонерств, чеснот зрештою — це фігура багатогранна і надзвичайно плідна.
Під керівництвом Бориса Патона в Інституті газоелектрозварювання було проведено плідні дослідження щодо нероз’ємного з’єднання металів і неметалів у різних умовах та середовищах, зокрема, наплавлення під флюсом. Власне, роботи почалися задовго до створення Інституту в 1953 році — ще під час Великої Вітчизняної війни.
У 1942 році Борис Патон працював на танкобудівному заводі в Нижньому Тагілі, на Уралі, де застосував згадану технологію для зварювання броні на танках Т–34. (До слова, ця робота стала базою для кандидатської дисертації, яку Патон захистив у 1945–му). За роки війни загальна довжина «патонівського шову» склала шість тисяч кілометрів. У жодній іншій країні на той час автоматичне електрозварювання під флюсом не застосовувалося. Лише в останні роки війни за прикладом СРСР цей спосіб почали освоювати при виготовленні бронекорпусів танків та самохідних артилерійських установок у США.
У 60–х роках, коли Радянський Союз розгорнув гігантське будівництво нафтогонів із Сибіру в західні частини «імперії», саме Інститут Патона першим почав упроваджувати автоматичні методи зварювання труб замість «ручних». Що й казати, автоматична установка вельми прислужилася робітникам на 40–градусних сибірських морозах. За майже десятиліття завдяки Борисові Патону було впроваджено також виготовлення одягу та взуття з електропідігрівом для робітників Півночі та Сибіру.
Метод автоматичного газоелектрозварювання застосовували також для з’єднання частин резервуарів для зберігання нафти, для кожухів доменних печей, висотних баштових конструкцій.
Перевірену в інших стратегічних галузях радянського «народного господарства» технологію Борис Патон «закинув» і в космос. Ще в 1969 році під його керівництвом було підготовлено експеримент зі зварювання в навколоземному космічному просторі. Цікавий дослід провів астронавт корабля «Союз–6» Кубасов завдяки створеній в Інституті Патона установці «Вулкан». Відтак відкрилася можливість для застосування зварювання металоконструкцій у відкритому космосі та проведення ремонтних робіт космічних станцій.
У 1997 році подібні дослідження — зварювання, розрізання та напилювання у відкритому космосі — вже було проведено спільно з американськими вченими.
В останні десятиліття Борис Патон науково зацікавився електрозварюванням м’яких тканин. Набутий досвід почали застосовувати у клінічній хірургії. Завдяки розробленим за його участі апаратам у 90–х в Україні почали проводити відкриті та лапароскопічні операції на органах черевної порожнини, печінці, сечовому міхурі, ліквідовувати спайки маточних труб у жінок.
Маловідомий факт. У 1983 році в Харкові створювали Інститут кріобіології та кріомедицини (де невдовзі з’явилася перша в Україні «дитина з пробірки» — дівчинка Катя, зараз їй 18 років). Утім займатися в Радянському Союзі новою технологією штучного запліднення було складно, позаяк більшість реактивів були розроблені на Заході й, відповідно, їх треба було викуповувати за тверду валюту. За тодішніми законами, НДІ не мали можливості проводити валютні операції, лише Академії наук було дозволено «мати долари». Отож фінансове забезпечення українських першопрохідців «непорочного зачаття» відбулося зі згоди та «благословення» Бориса Патона, керівника Академії.
Родина Патонів має дворянське коріння. Дід Бориса Євгеновича по батьківській лінії, Оскар Петрович Патон, був свого часу консулом Російської імперії у Ніцці. «Нас у сім’ї було семеро — п’ять братів і дві сестри, — напише у своїх спогадах Євген Оскарович Патон. — Батько був вимогливим і особливо не терпів наших лінощів. Він змушував нас усіх говорити російською (хоч навколо було франкомовне середовище. — Ред.), та водночас наполіг, щоб ми досконало вивчали ще три мови — французьку, німецьку, англійську. За це я йому вдячний і через десятки років».
Борис Патон почав захоплюватися великим тенісом уже будучи не юнаком, приблизно з 70–х років. «З Борисом Євгеновичем я працюю вже 30 років, — розповідав одному з київських видань генеральний директор ЗАТ «Наука–спорт», що на Південному березі Криму, Анатолій Кржевін. — Мене завжди дивувало те, що така зайнята людина, він ніколи не спізнювався на тренування, а якщо змушений був затриматися — то обов’язково телефонував і попереджав». За словами пана Кржевіна, «в теніс Борис Євгенович грав відмінно». «Останній гейм він неодмінно присвячує улюбленій людині, але ніколи не каже, кому саме. Якщо хоче когось обіграти — то зробить це, не рахуючись із тим, скільки зусиль треба покласти на це, — веде далі тренер. — Свята та дні народження Бориса Євгеновича дуже часто ми відзначали просто на тенісному корті — накривали велетенський стіл і веселилися від душі». Одного разу, вже маючи за 70, Патон переніс значну травму — «погано» вийшов із води, катаючись на водних лижах. Тоді всі думали, що президент НАНУ вже не стане ні на лижі, ні на тенісний корт. Але він за короткий час відновив втрачену спортивну форму.
Народився 1918 року в Києві, у родині професора Політехнічного інституту Євгена Патона. Закінчив цей же інститут у 1941 році. Працював інженером на заводах у Горькому, потім — в евакуації у Нижньому Тагілі на танкобудівному заводі. З 1953 року очолює Інститут електрозварювання, заснований його батьком.
Борис Патон — видатний учений у галузі електрозварювання, металургії, організатор науки, державний діяч. З 1953 року — директор Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона. З 1962–го — президент Академії наук України. Лауреат Сталінської (1950) та Ленінської (1957) державних премій, Державної премії України (2004), Герой України (1998).
Почесний президент Міжнародної інженерної академії, член академії Європи, дійсний член Російської академії наук, іноземний член Шведської королівської академії, Національнолї академії Індії.
Президент РФ Дмитро Медведєв нагородив позавчора Бориса Патона орденом «За заслуги перед Вітчизною» І ступеня, повідомляє «Лєнта.ру». В офіційному обгрунтуванні вказано, що Борис Євгенович удостоєний ордена «за видатний внесок у світову науку, зміцнення наукових та культурних зв’язків між державами–учасниками СНД».
Батьківщина не набагато відстала — учора Президент Віктор Ющенко підписав указ про відзначення Бориса Патона «за невтомне служіння вітчизняній науці» орденом Ярослава Мудрого I ступеня.
Пан Патон раніше був удостоєний високих нагород Батьківщини — ордена Ярослава Мудрого V ступеня (1997) і V ступеня (2003). Слід сказати, що найвищий ступінь ордена князя Ярослава — перший. До слова, предстоятель УПЦ Московського патріархату Володимир Сабодан має «Ярослава» першого ступеня, а втім, і решти ступенів — теж. Дивно, що орденом V ступеня Леонід Кучма нагородив видатного академіка уже після того, як Борис Євгенович отримав найвищу відзнаку держави — звання Героя України.
Загалом в орденському «арсеналі» Патона — дві радянські зірки Героя Соцпраці, чотири ордени Леніна, орден Трудового червоного прапора, Дружби народів, нагороди Болгарії, НДР, Білорусі, Грузії, Італії, Киргизії, Казахстану, Литви, Чехословаччини.
Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>
Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>
Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>
Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>
Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>
Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>
