«Нинішня економічна криза має моральну основу. Про це говорять багато фінансистів, — каже Мирослав Маринович. — Ця криза вчергове нагадує людству, що слід жити за Божими законами. Чи люд­ство прислухається? Але це добрий момент, щоб кожному з нас осмислити власні моральні засади».
Розмовляємо з паном Мирославом у людному фойє київського Кінопалацу перед презентацією збірника «Соціяльно зорієнтовані документи Української греко–католицької церкви: 1989—2008», де є відповіді церкви на запити суспільства упродовж майже десяти років. Ті відповіді почула незначна частина громадян, переважно парафіяльні священики. Можливо, завдяки цій книзі про християнський досвід вирішення суспільних проблем дізнаються політики, громадські лідери, журналісти і соціальні працівники. Між світським і духовним вималюється делікатний неофіційний місток. Владна верхівка почне сприймати церкву не лише як «будівлю для запалювання свічок», а й як суспільну установу, що має тисячолітній досвід втішення страждаючих, зцілення недужих, освіти талановитих. І яка привносить у соціум давно забутий стан — душевний спокій.

Чотири роки тому почалося дійство, яке багато хто називає найвеличнішою подією за всі роки незалежності, — Помаранчева революція. 21 листопада відбувся другий тур президентських виборів, а вранці 22–го на майдані Незалежності в Києві зібралися десятки тисяч людей. Невдовзі на Хрещатику з’явилися намети, а до вечора чисельність громади зросла в десятки разів.

Україна почала традиційну щорічну дискусію з Росією про наші газові заборгованості. Нинішня ситуація за антуражем, мов дві краплі води, схожа на попередні: якраз у період, коли на вулиці похолодало, а перемовини зі стратегічним партнером про нову ціну на блакитне паливо доходять до своєї кульмінації.