Повний експеримент

Позавчорашня зустріч збірних України й Норвегії у Дніпропетровську виглядала визначною з багатьох точок зору ще до стартового свистка. Передусім вона стала першою для нашої національної команди на новому стадіоні «Дніпро», що відкрився лише пару місяців тому. Матч одразу виявився для арени перевірочним, адже саме на ній вітчизняна Федерація футболу планує наступної осені приймати англійців у кваліфікаційному турнірі чемпіонату світу. Здається, перший іспит «Дніпро» склав успішно — у всіх від стадіону залишилися лише приємні враження.

Інтрига до початку

Поєдинок зі скандинавами завершував перший рік «правління» збірною тренерського штабу на чолі з Олексієм Михайличенком. Звісно, фахівцям хотілося закрити сезон перемогою, оскільки, до того ж, у списку матчів нашої національної команди він значився під ювілейним, 150–м, номером.

Ще однією особливістю зустрічі стало масове залучення до збірної новачків. Одразу п’ятеро з них уперше зіграли у формі з тризубом на грудях: воротар «Динамо» Станіслав Богуш, захисник «Ворскли» Олег Красноперов, хавбеки «Металіста» Валентин Слюсар і Сергій Валяєв, а також форвард харків’ян Марко Девич. Натуралізований серб з’явився на полі по перерві, чим вписав до історії української національної команди нову сторінку — в синьо–жовтій формі вперше зіграв уродженець так званого «далекого зарубіжжя».

Із Норвегією збірна України зіграла втретє, й досі не пропустила жодного м’яча. У відборі на «мундіаль–2002» ми виграли в гостях (1:0) і не змогли зламати скандинавський захист у Києві (0:0).

Непереконливо, але переможно

На новому стадіоні заповненими виявилися трохи більше половини місць. Скоріше за все, потенційних глядачів налякала прохолодна погода, та й дублюючий склад опонента також не надихав. Господарі, хоча й також дали можливість проявити себе найближчому резерву й не викликали жодного легіонера, виглядали привабливіше. Лише одного разу норвежці показали свій козир — вмілу гру головою на «другому поверсі». Але, на наше щастя, м’яч після розіграшу кутового пролетів поруч зі стійкою.

Зрозуміло, що про награні зв’язки говорити в таких умовах не доводилося. Однак відверто з гри ніхто не випадав, хоча часом хвилювання було помітно. У нападі більш дієвим був «шахтар» Євген Селезньов, а от кримчанин Володимир Гоменюк наразі далекий від своєї оптимальної форми.

Долю протистояння вирішила активність дніпропетровця Сергія Назаренка. Після дриблінгу й контакту із суперником у штрафному майданчику гостей наш півзахисник упав, а латиській суддя Роман Лаюкс охоче вказав на «позначку». Принагідно згадалося, як два роки тому Лаюкс у такий самий спосіб допоміг українцям виграти в японців у «прощальному» матчі Андрія Гусина. Селезньов пробив по–піжонськи по центру, але голкіпер упав у кут воріт ще до удару.

На початку другого тайму сталася подія, яка суттєво вплинула на подальший хід двобою. Марко Девич, ледь з’явившись на полі, вдарив норвежця ліктем в обличчя. Коли іменитий захисник «Ліверпуля» Йон–Арне Ріїсе намагався поговорити про це з арбітром, той несподівано показав йому червону картку. Надалі українці дещо розслабилися, хоча Мілевський, Девич та Алієв мали чудові шанси збільшити перевагу господарів, але не скористалися ними.

ПІСЛЯМОВА

Аге Харейде, головний тренер збірної Норвегії:

— Перший і другий тайми суттєво відрізнялися. До перерви ми боролися на рівних, дозволивши господарям лише два–три рази загрожувати нашим воротам. Та й пенальті виглядало доволі сумнівним.

А потім хід гри змінило вилучення. Ріїсе сказав щось арбітру англійською мовою, але ж ви розумієте, що рефері з Латвії... Очевидно, йому варто піти на курси й покращити своє знання англійської, аби більш кваліфіковано працювати на міжнародних матчах. Червона картка стала шоком для всієї команди. Шкода, що суддя все зіпсував, адже це була лише товариська зустріч.

Загалом, українська команда зіграла на пристойному рівні, особливо я б відзначив Чигринського й Богуша. Стосовно моєї команди, я, на жаль, не можу сказати, що нам вдалося створити по–справжньому гольові моменти біля воріт господарів.

Олексій Михайличенко, головний тренер збірної України:

— Я задоволений, що нам вдалося провести матч саме в такому складі, коли на полі була своєрідна збірна чемпіонату України. Хотілося побачити в бойових умовах хлопців, яких раніше або зовсім не запрошували до національної команди, або вони мали недостатньо ігрового часу в останніх поєдинках.

Звісно, ми задоволені результатом, адже це був ювілейний матч збірної. До того ж важливо з психологічної точки зору закінчити рік перемогою. Хоча налагодити взаєморозуміння між гравцями за два дні тренувань було вельми складно. Хай там як, я вдячний хлопцям, що вони діяли з повною віддачею. Ми задоволені всіма новачками, хоча в першій грі за збірну важко продемонструвати свій справжній рівень майстерності.

Перша половина двобою мені сподобалася боротьбою й швидкостями. Із лави запасних мені здалося, що вилучення суперника розслабило нас. Через це виникло забагато браку в передачах, деякі епізоди не догравалися до кінця. І ми не реалізували цілу низку гольових моментів. Зате порадували вдалі дії команди в обороні.

А ТИМ ЧАСОМ...

Товариський матч молодіжних збірних (Легіоново, Польща)

Польща — Україна — 1:3 (Водецький, 3 — Коноплянка, 11; Лисенко, 25, 49)

Україна: Каніболоцький, П. Пашаєв, Ракицький, Степаненко, Селін, Морозюк (Рудика, 76), М. Пашаєв, Чеснаков (Федорчук, 60), Зозуля, Коноплянка, Лисенко (Ярмоленко, 60)