Плачу, але везу на бійню...

В українському селі корова здавна була головною годувальницею, і сьогодні вона залишається чи не єдиним джерелом прибутку. «У літній період добра корова дає прибутку на 700—800 грн, — говорить Микола Степанович Поліщук, фермер із Вінницької області, — в зимовий — маємо від неї десь 500—600 гривень». У власному господарстві Миколи Степановича колись було дві корови, але він змушений здати їх на м’ясокомбінат.

Три роки тому, коли тарифи на молоко–сировину почали помалу зростати, Микола Поліщук вирішив зайнятися фермерством. Для початку, йому треба було побудувати корівник, аби в майбутньому збільшувати поголів’я худоби. На будівництво чоловіку довелося взяти кредит у банку. Микола Степанович «прикинув», що розраховуватися за позичене можна буде, здаючи молоко переробникам. «У нас завжди по селу їздили і збирали молоко по людях, завжди для одного і того ж молочного заводу, — розповідає фермер, — але з минулого літа почали приїжджати інші». І скуповували сировину за нижчою ціною: пропонували лише 1,20 за літр молока, а не 1,38, як це було раніше. Через цю різницю в закупівельній ціні чоловік втрачав кожного місяця приблизно 200 гривень і не зміг вчасно платити за кредит. «Банк почав нараховувати штрафні санкції, — скаржиться він, — мені погрожували судом, тому я був змушений здати своїх корівок на м’ясо, аби хоча б частково погасити борг».

Дорожче, але гірше

Ситуація з Миколою По­ліщуком — не виняток. Вона, на жаль, типова для України. Щороку люди змушені віддавати молочну худобу під ніж через різні причини: борги, підвищення цін на кормову сировину тощо. За даними Державного комітету статистики, в країні з початку цього року на вісім відсотків зменшилася кількість корів. Причому стадо молочної худоби скорочується в середньому на 12 відсотків щороку, починаючи з 1991 року. Оскільки 70% сировини, що її переробляють на молочних заводах, надходить від власних селянських господарств, які поступово позбавляються від своїх корів, то в найближчому майбутньому на внутрішньому ринку може виникнути дефіцит молока. «Вже з наступного року дефіцит може призвести до значного подорожчання молочних продуктів, — розповідає «УМ» Леонід Тулуш, заступник завідувач відділу фінансово–кредитної та податкової політики Інституту аграрної економіки, — я думаю, що багатьом українцям справжнє, непорошкове молоко, може виявитися не по кишені». Як пояснив Леонід Тулуш, молочна сировина — продукт специфічний, тому імпортувати його з–за кордону просто неможливо, а дефіцит на ринку молока перекриє імпортне порошкове молоко, яке буде коштувати значно дешевше, ніж вітчизняне натуральне. Наразі ж україн­ське молоко регулярно зростає в ціні.

Окрім подорожчання молочних продуктів, також знижується їхня якість. «Найбільше молока збирається у приватних господарствах, — стверджує «УМ» Василь Бондаренко, голова правління Національної асоціації України «Укрмолпром», — в яких не завжди дотримуються норм гігієни. Тож частина молочної сировини просто не придатна для використання. Чим швидше привезуть молоко на завод, тим якіснішим воно буде, а по селах збирати його швидко не виходить». На думку Василя Бондаренка, проблему якості та дефіциту молочної сировини може вирішити створення тваринницьких кооперативів, в яких можна було б утримувати по 20—30 корів. Контролювати якість сировини в таких кооперативах простіше і молоко можна доставляти на переробний завод оперативніше.

Хоча вітчизняні міні–фермери впевнені: найякісніше молоко лише у приватних селянських господарствах. Деякі аналітики з ними погоджуються. Пояснюють вони це подорожчанням кормів для худоби, які лише за минулий рік зросли у ціні на 80%. «Нині великі тваринницькі ферми, намагаючись знизити собівартість молочної сировини, — каже директор аграрного консалтингового агентства Сергій Наливко, — змушені переводити свою худобу на генетично–модифіковані корми, які значно дешевші за традиційні. Селяни ж годують своїх корів лише тим, що самі виростять, тобто екологічно чистими кормами. Я не впевнений, що молоко від корови, яка харчується ГМО, буде якіснішим».

Загубилися дорогою до села

Навіть якщо не зважати на якість молочної сировини, ідея з тваринницькими кооперативами проблеми відразу не вирішить. «Кооперативи — це питання не одного дня, — вважає Леонід Тулуш, — тим паче, якщо держава не підтримає ініціативу створення таких кооперативів, то процес може затягнутися на роки». Як розповів експерт, в Україні протягом декількох років існує система фінансової підтримки виробників молочної сировини, але проконтролювати її практично неможливо. Згідно з Законом «Про податок на додану вартість», ПДВ від продажу української молочної продукції в державний бюджет не надходить, а скеровується на заводи, що переробляють молочну сировину. Переробники, у свою чергу, зобов’язані ці кошти розподілити між здавачами сировини. Але, як показує практика, ці гроші до виробника не доходять. «Проконтролювати цей механізм дуже важко, особливо серед власних селянських господарств, — говорить Леонід Тулуш, — і чи отримала та бабуся за своє молоко якісь додаткові копійки чи ні — не відомо». Як зауважує пан Тулуш, дотації за рахунок ПДВ регулярно отримують лише виробники молока, які є юридичними особами, але це лише третина від загальної кількості виробників. Деякі переробники ідуть назустріч виробникам молока, і виплачують ці дотації авансом. Тобто скуповують молоко у селян не по 1 грн., а по 1,20 грн. Але, як наголосив Леонід Тулуш, таких заводів дуже мало. Щорічна сума дотацій за молочну сировину становить близько 1 млрд. грн., тому порахувати не складно, що майже 700 мільйонів «народних грошей» до селян не потрапляють.

«Фінансова підтримка виробників молочної сировини за рахунок ПДВ себе дискредитувала, — говорить Василь Бондаренко, — потрібні інші системи підтримки виробників з боку держави». На його думку, держава має не доплачувати виробникам за молочну сировину, а фінансово підтримувати ініціативи створення тваринницьких кооперативів, як це практикується в Росії чи Білорусі. Підтримка цієї ініціативи полягає в тому, що майбутні кооператори змогли б брати пільгові кредити з частковою компенсацією від держави на створення матеріальної бази — будівництво корівників, придбання техніки тощо. «Необхідно підвищувати якість молочної продукції, — впевнений Василь Бондаренко, — і про це також має потурбуватися держава: виділяти кошти на будівництво нових лабораторій перевірки якості молочної сировини. Хоча б заради того, аби розширювати експорт української молочної продукції». До речі, на сьогоднішній день Україна експортує невелику кількість молочних продуктів у Росію, але після подорожчання експорт, імовірно, зупиниться зовсім.

Натуральне — тільки для еліти

Аби зупинити корупцію на молочнопереробному ринку, із 1 січня 2009 року система дотацій за рахунок ПДВ діяти не буде. З нового року виробники молочної сировини отримуватимуть дотації за кожен літр проданого заводам молока із державного бюджету. Це перед­бачає нещодавно прийнятий Верховною Радою антикризовий пакет законодавчих актів. Незважаючи на такі поступки, молоко і молочні продукти з 1 січня 2009 року все одно подорожчають. «Для дотацій на молочну сировину необхідно з держбюджету на 2009 рік виділити приблизно 1,5 млрд. грн., — пояснює Леонід Тулуш, — але держбюджет на наступний рік ще не сформований, а система дотацій за рахунок ПДВ з нового року діяти вже не буде. Тому подорожчання молока нам не уникнути». Як пояснив експерт, механізму розподілу дотацій між виробниками молочної сировини поки що не існує, і раніше березня наступного року його ніхто не розробить. За прогнозами експертів уже з середини 2009 року виникне відчутний дефіцит молочної продукції на внутрішньому ринку — через щорічне скорочення кількості худоби. А це означає, що треба готуватися до нового подорожчання.

«Я вважаю, що в найближ­чому майбутньому натуральне молоко буде не по кишені українському споживачу, — вважає Леонід Тулуш, — тому негайно треба зупинити зменшення молочної худоби в Україні, а для цього треба розвивати фермерство». В Україні існує програма «Розвитку тваринницького комплексу», яка передбачає компенсацію будівництва тваринницьких ферм та кооперативів у розмірі 50%. Але, як стверджує Леонід Тулуш, ця програма не працює і працювати не буде. «Компенсації на розбудову тваринницького господарства мають бути передбачені не держпрограмою, яку всі «футболять», а Законом України», — вважає експерт.