На початку осені у киянки Наталії Г. почалося загострення застарілої хвороби — радикуліту. Жінка страждала цим недугом не перший рік і чудово знала, які ліки їй необхідно приймати, але про всяк випадок вирішила звернутися до дільничного терапевта. Новий лікар одразу попередив: лікування обійдеться трохи дорожче, ніж зазвичай. Але економити, мовляв, не варто. На зворотному боці рецепту ескулап написав адресу аптеки, де ці ліки можна купити дешевше. «Коли мені назвали суму, я ледве встояла на ногах, — розповідає жінка. — Попередній терапевт мені призначав вітчизняні медикаменти вартістю щонайбільше 50 грн., і вони мені дуже допомагали, а новий лікар виписав імпортних препаратів майже на 700 грн».
Закордонні пігулки не допомогли, жінці, навпаки, стало ще гірше. Але лікар не розгубився — він скерував пацієнтку в ту ж аптеку, де з неї взяли ... ще 400 гривень. Біль не проходив, і пані Наталія вирішила на власний страх і ризик придбати звичні п’ятдесятигривневі ліки. І тут хвороба відступила. «Я не розумію, чому лікарі призначають дорогі імпортні медикаменти, до того ж доволі сумнівні, якщо вітчизняні аналоги у рази дешевші й не менш ефективні?» — щиро дивується вона.