«Якщо вони такі розумні, звільнюся, і нехай на дорогах стоять ті, хто з високих кабінетів думає, що нам, даішникам, легко живеться», — цією думкою мій знайомий, який працює у столичному полку державтоінспекції, живе уже не перший місяць. Поспілкувавшись тривалий час із, назвемо його, Тарасом, думки про роботу «міліціонерів із палками» виникали суперечливі. Але, врешті–решт, висновку дійшов одного: даішники брали, беруть і ще побачимо, чи нові зміни до закону не призведуть до того, що братимуть більше. «Хлопці з жезлами» хочуть жити, як і усі! Себто нормально жити. Але, щоб мати це благополучне життя, доводиться вибирати між ним і повагою до себе з боку водіїв. «Думаєш, мені приємно брати двадцятку? Чи не соромно? Але, щоб здати зброю після зміни, маю дати тому, хто її прийме, дві гривні — «закон казарми», — розповідає Тарас.