Ну і от, він бере мою ногу, точніше ступню. Він робить це ніжно і водночас твердо. Він не вимагає — він спокушає. Він обіцяє шалено чудесні відчуття. Повторимі, але незабутні. І я знаю, що за мить стану щасливою, дуже щасливою, самодостатньою, сміливою, прекрасною в польоті. Він шепоче команду: «Поїхали!» — і гарячий азарт облизує ребра зсередини. Так, як на американських гірках.

З понеділка всіх водіїв на українських дорогах чекають кардинальні зміни: вступають у силу ухвалені нещодавно парламентом зміни «До деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху». Відтак уже з початку нового тижня кожен водій зможе на власному гаманці відчути дієвість поправок, які суттєво збільшують штрафи за порушення Правил дорожнього руху і на які покладають великі надії у самому Департаменті ДАІ. Ще б пак: смертність на українських автошляхах перевищує середній європейський показник у 3,5 раза. Проте нині в нашій державі до європейських наблизилися лише штрафи (про це «УМ» писала минулої суботи). З рештою, себто технічним забезпеченням і унеможливленням отримати хабара співробітником Державтоінспекції, справи неоднозначні. Сергій Коломієць категоричної думки: підвищення штрафів вкрай необхідне, а запроваджувати суворіші стягнення слід було б значно раніше.

«Якщо вони такі розумні, звільнюся, і нехай на дорогах стоять ті, хто з високих кабінетів думає, що нам, даішникам, легко живеться», — цією думкою мій знайомий, який працює у столичному полку державтоінспекції, живе уже не перший місяць. Поспілкувавшись тривалий час із, назвемо його, Тарасом, думки про роботу «міліціонерів із палками» виникали суперечливі. Але, врешті–решт, висновку дійшов одного: даішники брали, беруть і ще побачимо, чи нові зміни до закону не призведуть до того, що братимуть більше. «Хлопці з жезлами» хочуть жити, як і усі! Себто нормально жити. Але, щоб мати це благополучне життя, доводиться вибирати між ним і повагою до себе з боку водіїв. «Думаєш, мені приємно брати двадцятку? Чи не соромно? Але, щоб здати зброю після зміни, маю дати тому, хто її прийме, дві гривні — «закон казарми», — розповідає Тарас.