«Депресивні» міста для промислової Донеччини — не рідкість. Здебільшого це шахтарські населені пункти, які потрапили під «реструктуризацію». І тепер, після закриття шахт, тут немов Мамай пройшов: руїни копрів та адміністративних приміщень шахт, напівпорожні й покинуті дитсадки, школи та житлові будинки.
Маріупольці щиро сподіваються, що їхнє приморсько–металургійне місто ніколи так не виглядатиме. Досі воно впевнено трималося на двох «китах» вітчизняної металургії — комбінатах «Азовсталь» та імені Ілліча. Фінансова криза змінила недавню відносну стабільність на переддепресивні настрої: у непростій ситуації опинилися два металургійні гіганти, де працюють понад 70 тисяч маріупольців. А з урахуванням їхніх сімей, «під роздачу» від кризи потрапила майже половина мешканців міста.