М’яч — ручний, проблеми — звичні

«Словом, мы все больны гандболом». Саме цим рядком із пісні російського гурту «Сплін» можна пояснити стан душі тієї незначної кількості людей, які нині збираються на матчах елітної ліги чоловічого чемпіонату України. Гра, що, за даними Міжнародного олімпійського комітету, відноситься до шести найбільш травматичних олімпійських видів спорту, в нашій країні перебуває в затінку інших змагань.

У чоловічій суперлізі цього року борються вісім команд. Вони провели вже сім турів, після чого стало зрозуміло, що головними претендентами на чемпіонство є запорізький «ЗТР» та «Будівельник» з Броварів Київської області. Саме ці дві команди наразі не зазнали гіркоти поразок. Під кінець грудня в першому очному протистоянні вони визначать, чиї чемпіонські амбіції є сильнішими.

Амбітний аутсайдер

Представники столиці зазвичай займають лідерські позиції у різноманітних змаганнях. Саме тому доволі дивно бачити київський «Авіатор» серед аутсайдерів — за сім турів «льотчики» здобули всього одну перемогу. Заради справедливості зазначимо, що київський клуб, який є цьогорічним новачком ліги, в деяких матчах зовсім не виглядав «хлопчиком для биття» й часто поступався суперникам усього одним–двома м’ячами.

«Хотілося стартувати краще, але в нас частину команди складають хлопці 17–19 років. Декому не вистачає досвіду, але це справа наживна», — оцінює перші зустрічі голов­ний тренер «Авіатора» Андрій Мельник. Потенціал у молодих гандболістів помітний уже зараз. Тим більше що четверо з них представляють молодіжну збірну країни, а ще одного викликають до головної команди.

Стан гандболу в Києві є віддзеркаленням того, як столична влада ставиться до спорту. Пан Мельник є чи не єдиною людиною, яку цікавить доля клубу. Нарікає, що місцеві спортивні школи перестали працювати на посилення команд міста, а продають вихованців туди, де пропонують більше грошей.

Однак опускати руки навіть у таких умовах керівник «Авіатора» не збирається. Навіть має мрії стосовно розвитку команди, які потроху втілює у життя. У першу чергу, тренер знайшов спонсорів — Київський педагогічний університет імені Драгоманова й Міністерство оборони. Перші допомогли помешканнями для гравців та надали можливість отримати освіту тим, хто цього потребує. Військове ж відомство дозволило проводити домашні ігри у своєму залі спорткомплексу ЦСКА. Зарплата у молодих гандболістів невисока — 500—600 доларів. Утім такі реалії сучасного українського спорту.

Є в тренера «Авіатора» ще один задум. Востаннє представник київського чоловічого гандболу ставав чемпіоном України в 1994 році, і тоді це була команда під назвою ЦСКА. У 2005 році армійці припинили своє існування, і їм на зміну до елітної ліги прийшов саме «Авіатор». Тепер же Андрій Мельник разом з Міністерством оборони хочуть відродити славну команду початку 1990–х під тодішньою її назвою. Але трапиться це лише за умови, що прототип майбутнього клубу з армійською назвою збереже своє місце серед найкращих.

Справи лідерські

Стосовно «Запоріж­транс­форматора», який є 11–разовим чемпіоном України, в тому числі й 2008 року, то тут зовсім інша ситуація. У шести стартових матчах підопічні В’ячеслава Дідушенка не програли жодного разу і мають намір завоювати чергове «золото». Хоча від перших перемог наставник най­стабільнішої команди суперліги в ейфорію не впадає. «Зустріч з основним конкурентом, броварським «Будівельником», у нас ще попереду», — розповідає запоріжець.

Запорукою успіху «ЗТР» на внутрішній арені можна назвати стабільне фінансування від однойменного заводу. Існує ще один фактор, на відсутність якого скаржився тренер «Авіатора» — більшість гравців запорізької команди є вихованцями місцевих спортивних шкіл. За словами Дідушенка, фінансові тили дозволяють до певного часу утримувати своїх спортсменів. Коли ж хлопці набувають досвіду і ними, як це часто трапляється, починають цікавитися заможніші закордонні клуби, встигає вирости нова зміна.

Маятник «Портовика»

Трохи гірше йдуть справи у «Портовика» з Південного — чемпіона країни трирічної давнини. За останні кілька років багаторічний головний тренер команди з Одеської області Олег Сич виховав із помічниками досвідчених гандболістів, яких регулярно переманюють закордонні клуби. Так, у міжсезоння команду залишило шість провідних виконавців, а за два роки кадрові втрати сягнули 13 виконавців. Цього літа не дорахувалися воротаря Андрія Шипенка, Артема Вишневського та Віктора Шкрьобанця. Не грають у Південному вже й російські легіонери: Григорій Благонадьожин, Ігор Поляков та Віктор М’ягков.

Талановите поповнення, серед якого є й гравці молодіжної збірної, поки не демонструє стабільної гри: у семи стартових матчах «портовики» перемогли всього тричі. Головний тренер не засмучується невдалим початком сезону й оптимістично говорить про підсумкове місце в трійці призерів для його вихованців. «У нас зараз виступає молодь 1990–91 років народження. Досвіду поки мало, але він обов’язково з’явиться у майбутніх іграх», — такі висловлювання звичні для більшості тренерів команд чоловічої суперліги. А досвіду набувають у матчах європейського кубку ЄГФ.

На «бронзове» місце також мітять донецький «Шахтар», луганський «Буревісник» та ще одна запорізька команда — «ЗНТУ». Не варто забувати і про ще одного нашого учасника європейських кубків — полтавське «Динамо». Команда тренера Олексія Поповича невдало стартувала в чемпіонаті, але часу на виправлення ситуації у неї ще вдосталь. Тим більше що четверта позиція минулого чемпіонату свідчить про потенціал полтавчан.

У цьому сезоні клуби зіграють між собою в два етапи, кожен з яких буде поділений на два кола. Таким чином, усі представники суперліги зустрінуться між собою по чотири рази, а в кінці квітня визначать чемпіона країни й невдаху, що понизиться в класі. Відповідно, до еліти перейде найкращий представник нижчого дивізіону. Поки тут лідирує донецький «Політехнік» — він залишив суперлігу за підсумками минулого сезону. Із стартових 10 ігор донеччани виграли дев’ять, а одну зустріч звели внічию.

ТАБЛО

Українська чоловіча суперліга. 7–й тур.

«ЗТР» — «Портовик» — 29:26, «Динамо» — «ЗНТУ» — 25:28, «Будівельник» — «Буревісник» — 31:25, «Авіатор» — «Шахтар–Академія» — 21:22.

Турнірне становище: «ЗТР», «Будівельник» — 12 (6 матчів), «Шахтар–Академія», «ЗНТУ–ЗАБ» — 7, «Портовик» — 6, «Буревісник» — 5, «Динамо» — 3, «Авіатор» — 2.