«Україна молода» рада допомогти тим, хто відчуває потребу в такій допомозі. Зрозуміло, що ми не можемо обігріти чи вислухати всіх, тим більше не можемо втрутитися у будь-яку ситуацію і добитися вирішення будь-якої проблеми. Проте, коли таке трапляється, наш буденний труд набуває особливого сенсу. Так було, приміром, коли до «України молодої» зателефонувала героїня однієї з наших недавніх публікацій — Надія Пристайко. У матеріалі, надрукованому в номері за 6 лютого 2004 року («Постій, паровозе, візьми пасажира») йшлося про те, як із безвиході Надії скористався нечистий на руку начальник поїзду «Київ — Львів».
Нагадаймо у двох словах: наша читачка була змушена не тільки купувати квиток для хворої матері, яка мала б їхати безкоштовно, а й переплатити за цей квиток, фактично даючи хабар начальнику поїзда. Буквально в той же день, коли вийшла наша публікація, пані Надію відшукали у Львові представники Укрзалізниці. «Вибачилися, повернули гроші, ще й руку поцілували», — розказувала жінка, дякуючи «Україні молодій» за втручання.
* * *
На жаль, у іншій історії, де йшлося про справу набагато серйознішу і трагічнішу за прикрості ошуканої жінки, крапку ставити, мабуть, іще рано. Хоча так не вважає УМВС України у Хмельницькій області, звідки надійшов відгук на нашу статтю «Самогубство без слова «сам» («УМ», 23 січня цього року).
У публікації йшлося про долю молодого хлопця Юрія Босака, якого знайшли повішеним і у чиєму самогубстві були підстави сумніватися — так само, як були підстави думати, чи не є причетними до цієї смерті працівники міліції. «Перевіркою встановлено, що припущення про причетність до смерті Босака Ю.В. сторонніх осіб, які застосовували до нього фізичну силу, завдали катувань із застосуванням наручників, після чого вішали, імітуючи самогубство, є безпідставними, оскільки спростовуються здобутими даними», — пишуть нам з обласного управління міліції.
Що ж, ми можемо відчувати задоволення принаймні від того, що нас читають у міліції. І не просто читають, а проводять певні службові перевірки. До того ж тон листа цілком коректний — без вимог негайно спростувати наші «припущення» самим або ж надрукувати отриману епістолу.
Відносно ж «здобутих даних», вони зводяться до постанови місцевої прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті Босака (що, звичайно, не є аргументом), до змісту передсмертної записки покійного, а також до відмови матері Юрія від будь-яких претензій до працівників міліції. Останнє могло б бути вагомою підставою для того, аби відмовитись від подальших розслідувань цієї справи. Однак на сьогоднішній день поговорити з матір'ю Юрія Босака «УМ» не вдалося. Тому питання, чи не чинився на неї тиск, лишається відкритим. Тож наша газета планує і надалі тримати долю Юрія Босака та його родини в полі своєї уваги.
