Вердикт Шевченківського місцевого суду Києва про закриття «Сільських вістей» (звинувачених у проявах антисемітизму після друку статей професора Василя Яременка) незабаром стане предметом розгляду в суді Апеляційному. Як скоро — це вже залежить від Феміди. Своїм правом оскаржити рішення судді Саприкіної «Сільські вісті» скористались і апеляцію склали, але скільки вона чекатиме на свою чергу, невідомо. За законом, мало б пройти не більше місяця, але хто в нас дотримується законів? Навіть Верховний Суд не квапиться із розглядом справ, що належать до його компетенції, як це засвідчує і справа Бориса Фельдмана, і справа «9 березня» зокрема. Втім це так, до слова... Бо не про це в нас iшлося із завідуючим відділом права «Сільських вістей» Олександром Черевком.

«Україна молода» рада допомогти тим, хто відчуває потребу в такій допомозі. Зрозуміло, що ми не можемо обігріти чи вислухати всіх, тим більше не можемо втрутитися у будь-яку ситуацію і добитися вирішення будь-якої проблеми. Проте, коли таке трапляється, наш буденний труд набуває особливого сенсу. Так було, приміром, коли до «України молодої» зателефонувала героїня однієї з наших недавніх публікацій — Надія Пристайко. У матеріалі, надрукованому в номері за 6 лютого 2004 року («Постій, паровозе, візьми пасажира») йшлося про те, як із безвиході Надії скористався нечистий на руку начальник поїзду «Київ — Львів».

Якої помилки може припуститися людина у своєму повсякденному житті? Може набрати неправильний телефонний номер. Може сісти не в той автобус. Може вийти в капцях з дому, забувши перевзутися. За умов якоїсь феноменальної забудькуватості може навіть потрапити в інше місто та влізти у чужу квартиру (але це лише за умови, що ця людина як чіп п'яна та є героєм комедії «З легкою парою»). Всі інші варіанти ненавмисних помилок ми відкидаємо. Включно з тим, коли міліція «помилково» робить обшук не в тій квартирі, де треба. Щоправда, в нашій історії обшук, на щастя, так і не відбувся: представники правопорядку прибули в один дім, посиділи-посиділи якийсь час та й пішли собі. А перед тим у цілком коректній формі (що було, то було) зіпсували людині настрій абсолютно недоречним і від цієї недоречності неприємним візитом.