Останнім часом доктор історичних наук, професор Санкт–Петербурзького університету Тетяна Таїрова–Яковлєва приїздила в Україну два місяці поспіль — у вересні й жовтні. Обидва рази — для участі у міжнародних науково–практичних конференціях. Спочатку в тій, яка відбувалась у Полтаві з нагоди 350–річчя Гадяцької угоди про створення триєдиної держави у складі Великого Князівства Руського, тобто Гетьманщини–України, Королівства Польського і Великого Князівства Литовського. А потім — на столичний етап наукового форуму, присвяченого постаті видатного українського гетьмана Івана Мазепи.
Життєпис останнього став своєрідною візитівкою Тетяни Геннадіївни не лише в науковому світі. Своєю книгою «Мазепа», виданою минулого року московським видавництвом «Молодая гвардия» у серії «Жизнь замечательных людей», ця тендітна жінка з чарівною посмішкою зробила справжню «революцію» в російській історіографії. Бо ж адресоване масовому читачеві науково–популярне видання насправді важить більше, ніж численні наукові «многопуддя». Хоча б тому, що у підмурівок біографічного представлення Івана Мазепи російському читачеві кладе реальні факти, документи (частину з них узагалі використано вперше), а не псевдонаукові, власне, ідеологічні догмати трьохсотлітньої «витримки». Й саме завдяки цьому розвінчує практично всі головні «страшилки» та міфи про «знакового» гетьмана.
Водночас іще тільки небагатьом фахівцям–історикам відомо про те, що Тетяна Таїрова–Яковлєва набагато більше, ніж про самого Івана Мазепу, написала про добу Гетьманщини, власне, про той період нашої історії, який багато в чому визначав і, певно, таки продовжує визначати і українські перемоги, і українські поразки. Власне, вся її наукова діяльність присвячена дослідженню саме цієї тематики. Тож і розмова власкора «України молодої» з пані Тетяною у Полтаві почалася зі з’ясування першовитоків її зацікавленості нашою минувшиною.