Коло замкнулося знову

Щоб ніхто не сумнівався: в українській політиці вже давно немає «хороших» і «поганих», «білих» і «чорних», скомпрометованих і нескомпрометованих. Виборці декого ще сяк–так підтримують, піддаючись чи то на акторську гру, чи на технологічні «заманухи», чи банально віддаючи перевагу «меншому з лих». Але ціннісні стандарти зневажено й забуто. Недаремно ж ніхто не згадує про День свободи — четверту річницю Помаранчевої революції, яку належало б відзначати 22 листопада, тобто вже менш як за десять днів.

Україна — в глухому куті. Сусаніних — безліч, Мойсеїв — катма.

Відставлений учора Арсеній Яценюк, посміхаючись, як учив великий Карнегі, заявляє, що створить окрему політичну силу, і вона здобуде прихильність «більшості українців».

Далебі, можна сперечатися на суму Яценюкових заощаджень: у нього не вийде повторити «подвиг» іншого політика, котрий у 2001 році був звільнений із посади в тій самій залі, що й учора — Арсеній Петрович, і донедавна вважався зверхником Яценюка. Не той час, не ті люди. Ті, що знизу, — трохи порозумнішали. Що згори — скурвилися, давайте вже називати речі своїми іменами. І молодий Арсеній, попри сподівання, не зміг вийти за межі безнадійної схеми, створеної «старими» політиками.

Так, учора екс–спікер фактично повторив за Ющенком–2001, що він «іде, аби повернутися». Та ще й назвався «першим паростком, якого зрізають газонокосилкою», і висловив намір «повернутися, але вже не сюди».

Може, кудись Яценюк і повернеться. Але навряд чи у список т.зв. Блоку Ющенка, куди Віктор Андрійович сватав його під другим номером ще кілька тижнів тому. І навряд чи йому допоможе Тимошенко, яка вважала Яценюка ворогом позавчора й вочевидь не вважатиме його потрібним після вчорашньої відставки.

(До речі, дрібничка: якби Арсеній зробив хоч одне з того, що обіцяв — поміняв кнопки на пультах для голосування так, аби депутат не міг голосувати ще й «за того парня», — був би Арсеній спікером і сьогодні).

Хай їм грець, справа ж не в Яценюкові, а в безнадійній українській політиці загалом. Зараз це банка з грошима й павуками, наглухо задраєна кришкою. Від перестановки цих доданків сума не міняється. У п’ятницю БЮТ хотів позбутися спікера Яценюка — учора взявся захищати, б’ючи шибки на балконі й вириваючи дроти системи «Рада». Якщо після 2 вересня пан Балога гнівно таврував депутатів Тимошенко за злуку з «Регіонами», то вчора й позавчора вже Баложині «єцисти» продемонстрували, що союз із Януковичем та Ахметовим — річ цілком можлива. Не меншими «жиголо» виглядають і «донецькі». А що вже казати про повій Литвина. А кого розглядають як претендентів на нового Голову ВР? Литвина, Плюща, Лавриновича — людей, котрі вже не раз були при високих посадах.

Трибуну й президію влада й опозиція блокують позмінно, так само б’ють одне одному пики. Власне, у нас немає ані влади, ані опозиції, більшості й меншості. І це — найочевидніший вияв НЕцивілізованої України, якій ще дуже далеко і до НАТО, і до ЄС. Це б у якійсь Бельгії чи Норвегії могла працювати коаліція з мінімальною перевагою в голосах. У нас — ні.

А найгірше — що з такої патової ситуації не видно жодного виходу. Бо й перевибори не здатні кардинально змінити відношення сил у парламенті, влити у владу свіжий струмінь. Не буде нічого дивного, якщо вже ближчим часом Юлія Тимошенко зі своєю гоп–компанією так само наполегливо домагатиметься переобрання Верховної Ради, як досі — намагалася протидіяти її розпуску. От побачите — щойно справа дійде до вотуму недовіри її уряду. Ющенкові ж дострокові вибори вже будуть не потрібні, бо головної мети — відсторонення Тимошенко — буде досягнуто. Наступником же Юлії Володимирівни, певно, стане так само використаний пан, як і наступний спікер Верховної Ради.

Що маємо в сухому залишку? Банкова, на якій усе ж не варто розмежовувати позиції двох Вікторів, вважає, що скинула Яценюка, бо він зблизився з Юлею. Юлю та сама Банкова хоче скинути, бо вона (Тимошенко) раніше зблизилася з «Регіонами» і Москвою. «Регіони» зблизилися з Москвою ще перед тим, відтоді не віддалялися, а тепер–от ці ж «Регіони» зблизилися і з Банковою.

Коло замкнулося. Тільки де в цій схемі народ? А він собі чекатиме, поки ті, що виборюють владу, нахапаються. Правда, ще довго...