За що я люблю вільний ринок, так це за його готовність дати мені буквально за дві секунди все, чого тільки душа запрагне. Ось, наприклад, захотів чорні шкіряні штани — новозеландські корівки вже радо везуть свою шкуру через океан. Зажадав костюм, як не у всіх, — будь ласка: Цинь і Хуань, що родом із–під Шанхая, і не такий скроять. Але ж є й інші, не настільки примітивні бажання, у свідомих громадян незалежної України. Наприклад, одягає чоловік костюм і до сліз в очах воліє бачити на ньому орден. Або медаль. Або якусь відзнаку — аби на видне місце поставити, і всі від чорної заздрості аж кашляли.

Земельній реформі на Київщині наказали зупинитися. Майже два місяці в кабінетах Київського науково–дослідного та проектного інституту землеустрою лежать невиконаними 12 тисяч (!) проектних документацій, а працівники не ходять на роботу. Це не страйк і не порушення трудової дисципліни, просто кабінети в інституті опломбовані, а самої установи, якщо вірити наказам Держкомзему, не існує в природі. Щоправда, дві ухвали: Бориспільського міськрайонного та Господарського судів — рішуче скасовують фантазії керівництва Комітету земельних ресурсів як незаконні. Іншими словами, судова гілка влади визнала право колективу Інституту землеустрою працювати, але влада, у свою чергу, застосовувала свою юридичну норму: правий той, хто має більше прав. Інститут просто захопили, поставили на вході охорону, в кабінет директора — свою людину, а тих «несвоїх», котрі потрапили під руку, старанно «переконували» на нічних допитах у міліцейських відділеннях.