Кривокулінський став Тимошенко. І косу відпустить?

08.11.2008

За останній квартал майже чотири тисячі українців звернулися в РАГСи з бажанням «стати кимось іншим». «Імена змінюють через немилозвучність, «експонуючи» свої політичні симпатії або просто з дивацтва», — констатують у Міністерстві юстиції. Справді хіба що на спір з друзями або готуючись рушити в божевільню, можна отак піти в РАГС і, замість Сашка Кравчука, назватися Сміхосем Клоуном (перше слово — замінило ім’я, друге — прізвище).

Попри загальну політичну апатію народу, зафіксовано й героїчну зміну власного прізвища на БЮТівське: пан Кривокулінський став Тимошенко. Інші приклади, які наводить прес–служба Мін’юсту, — аполітичні. Була, наприклад, мадам Урода — а стала Романовською, майже по–царськи. І, погодьтеся, чого жити Свинарем та Козлом, як можна тихенько вікувати Кравченком і Пилип’юком!

Міняють громадяни України й імена, але рідше. Одна Валентина забажала стати Ліонелою. Бог у поміч. А інша — перенайменуватися Фатімою (може, за мусульманина заміж вийшла?).

Загалом, як свідчить статистика Мін’юс­ту, щороку бажання змінити ім’я або прізвище виявляють близько 10—12 тисяч наших співвітчизників.

Поліна ЗАЙЧИК
  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>