Перед лицем окупації

Сьогодні, 6 листопада, виповнюється 65 років відтоді, як Київ було звільнено від фашистських загарбників. Напередодні цієї річниці галузевим державним архівом Служби зовнішньої розвідки України розсекречено низку документів, які містять розвідувальні зведення Управління НКВС УРСР у Київській області за серпень 1941 року. Вони дають змогу доповнити ту картину, яка вже частково відома з інших документальних матеріалів, спогадів, свідчень очевидців про обстановку на Київщині перед її окупацією, розкрити нові епізоди в діяльності органів безпеки і звичайних громадян, які намагалися зробити свій посильний внесок у справу захисту столиці України від ворога. Розсекречені дані перш за все стануть у пригоді краєзнавцям, членам військово–патріотичних гуртків та пошукових груп й усім тим, хто цікавиться історією рідного краю.

Був колгоспником, став розвідником

Справа складається переважно з однотипних документів під загальною назвою «Розвідзведення», датованих різними числами серпня 1941 року. Після перегляду пожовклих аркушів стає зрозуміло, що ці відомості збиралися далеко не професійними розвідниками. На перший погляд, деякі з них можуть здатися малозначущими, але в комплексі з даними армійської та авіаційної розвідки вони дають можливість створити загальну картину. З іншого боку, мимоволі замислюєшся над мотивами і відчуттями тих, хто у тій складній обстановці перших тижнів війни зголошувався іти в тил ворога з розвідувальними завданнями. Велика Перемога складалася саме з таких маленьких перемог.

З матеріалів справи випливає, що Управління НКВС Київщини для отримання точної інформації про те, що відбувається на окупованих територіях поблизу Києва, постійно підбирало й готувало розвідників. Як правило, звичайних людей різного соціального походження — колишніх вчителів, лікарів, міліціонерів, колгоспників.

Крім цього, для розгортання в області партизанського руху готували агентуру для диверсійно–підривної та пов­стансько–партизанської діяльності, створили резидентуру в Черкаському та Броварському райвідділах НКВС. Для організації розвідувально–диверсійної роботи в тилу ворога було направлено додаткові оперативні групи в міжрайвідділи НКВС Білої Церкви, Василькова, Бородянки, Фа­стова та Броварів, а також у напрямах Макарівського та Бишівського районів.

Які ж завдання ставилися перед розвідниками в тилу ворога? Перш за все, здобуття інформації оперативно–тактичного характеру, а саме: дислокація військових частин ворога, їх чисельність, місце знаходження штабів, види озброєння та забезпечення, напрямки руху основних сил, відомості щодо політики німецько–фашистської влади та контррозвідувального режиму на окупованих територіях. Після повернення розвідників за їхньою інформацією готувалися зведення, які доповідалися керівництву Наркомату внутрішніх справ для прийняття відповідних рішень.

Ворог біля «Золотих воріт» (із розвідзведень за 18—30 серпня 1941 року)

18.08.1941 р. — «...У центрі села Червона Слобода в домі одного з мешканців та у с. Козинець знаходяться штаби німецьких частин. У напрямку від с. Немішаєво у бік с. Козинці на території колишнього радгоспу розташовано близько 100 німецьких солдат, споруджуються укріплення, бліндажі та риються окопи...».

22.08.1941 р. — «...Група розвідників, яка повернулась з окупованої німцями території Ржищівського, Кагарлицького, Миронівського та Богуславського районів Київської області, повідомила про таке: через село Липовець у бік м. Кагарлик з 16 на 17 серпня 1941 року відбувалось переміщення великої кількості німецьких військ, в основному піхотинці та мотоциклісти. Біля м. Кагарлик у напрямку с. Демовщина знаходиться німецький аеродром. Через село Кузьминці цього ж району переміщується велика кількість німецької піхоти та кавалерії у бік м. Ржищев. У місті Богуславі знаходяться моторизовані частини німців, штаб розміщується у приміщенні школи....».

24.08.1941 р. — «...19 серпня в селі Григорівка Переяславського району в приміщенні школи розмістився штаб німецької частини. Уночі 21 серпня школа була підірвана невідомими особами. У селі знаходяться 6 вантажних автомашин з понтонним майном і мотоциклами, пізніше прибуло близько 30 вантажних машин та 400 солдат. За селом міститься пункт спостереження на тригонометричній вишці. Між селами В.Букрин, Зарубинці та Трахтемирів розташована значна кількість живої сили ворога, а також 18 легких танків та 15 броньованих машин...».

25.08.1941 р. — «...У селі Стрітівка Ржищівського району за даними полоненого німецького офіцера розміщувалось три піхотні та один артилерійський полки... На правому березі Дніпра у селах Гребені, Вітачів, Стайки Ржищівського району, селах Трипілля, Українка Обухівського району німці встановили міномети та ведуть інтенсивний обстріл лівого берега....».

28.08.1941 — «...У селі Селище Канівського району розквартировано батальйон німецьких військ «СС», а у селі Бучак займає оборону велике з’єднання ворога. У селі Іванкове розташований кавалерійський полк...».

30.08.1941 р. — «...У південній частині села Віта–Литовська Київського району розташовано більше полку піхоти ворога, до 15 танкеток та приблизно 50 мотоциклів. Штаб німецької частини знаходиться в Конча–Заспі на урядовій дачі. Від села Віта–Литовська до села Козин Обухівського району знаходяться невеликі німецькі застави.

За селом Хотів у напрямку с. Пирогово Київського району знаходяться основні німецькі війська. Велика кількість німецьких військ на автомашинах, а також значна кількість танків переміщались у напрямку села Романівка Київського району та села Козаревичі Димерського району. Штаб однієї з частин ворога розташовано в селі Блистовиця Бородянського району...».

Окупанти грабують, ґвалтують, убивають

У розвідувальних зведеннях періодично зустрічається інформація щодо політики німецько–фашистської влади та контррозвідувального режиму на окупованих територіях. Деякі документи не можна читати без почуття болю від того, що довелося пережити місцевим мешканцям. Ось лише окремі уривки з документів:

«...При захопленні німцями хутора Чкалова Рубіжівської селищної ради було заарештовано 50 колгоспників із артілі «Більшовик», серед яких більшість були жінки та діти. Усіх заарештованих завели в колгоспну клуню, після чого її підпалили...

... У м. Богуславі біля школи в лікарні знаходиться велика кількість поранених червоноармійців, які утримуються в жорстких умовах. Відразу після захоплення міста було проведено арешт усіх чоловіків–євреїв, які залучалися до роботи з благоустрою. У населення відбираються продукти харчування, хустки та ковдри, останні використовуються при похованні німецьких солдат. Побоюючись подальших пограбувань, люди почали закопувати особисті речі. Серед населення німці поширюють чутки щодо взяття м. Київ і про те, що перед відступом Червона армія у Києві отруїла воду...

... У селі М. Букрин забирається худоба, у селі Селище зґвалтовано групу жінок, у селі Петровичі району ім. Петровського у селян забрано одяг та продукти харчування, вбито стару людину...

... У кожному великому селі, містечках та районних центрах створені німецькі комендатури, поліцейські дільниці, які відкрито грабують місцеве населення. За наказом комендантів заборонено зачиняти двері хат на замки, у випадках виявлення замкнених будинків вони закидаються гранатами...».

Дубина народної війни (із розвідзведень за 18—30 серпня 1941 року)

У розсекречених документах постійно зустрічаються повідомлення про початок партизанського руху на території області. І хоч ішов лише другий місяць війни, народні месники вже починали свою боротьбу проти окупантів. Це були ще тільки поодинокі акції, але вони свідчили про те, що попередня організаційна робота спеціальних служб починала приносити перші результати.

«...Партизанський загін під керівництвом Петренка у селі Рубіжівка Київського району організував засаду і знищив розвідку ворога у кількості 11 чоловік...

...У місті Ржищів 16 серпня частинами Червоної армії при відході на лівий берег Дніпра були знищені всі переправи. Німецькі війська до міста зайшли тільки 19 серпня...

...21 серпня Ржищівський партизанський загін під командуванням Паська Михайла Тимофійовича вийшов у напрямку с. Гребені. Пізніше до загону приєдналася військова розвідка. Прямуючи в село Юшки, об’єднаний загін вступив у бій з німецькою частиною та знищив близько 30 солдат. За час бою загинув командир військової розвідки та поранено двох червоноармійців...

...У селах Зарубинці й Трахтемирові періодично з’являлася розвідка ворога. Удень 21 серпня частина німецьких військ проводила військову операцію щодо виявлення партизан у селі Зарубинці й зіткнулася з військовою розвідкою Червоної армії та розвідкою партизанського з’єднання. Після зіткнення обидві розвідки успішно повернулися на лівий берег...

...21 та 22 серпня німецька авіація активно бомбила м. Чорнобиль, залізничну станцію Янів, переправи через Дніпро та Десну, один бомбардувальник було збито над станцією Янів. 24 серпня над селом Коцюбинськ Чорнобильського району було також збито бомбардувальник...

...Уночі 26 серпня біля села Ошитки Дубечанського району Київської області поблизу Печківського мосту розвідка партизанського загону виявила понтонний міст ворога та сповістила про це командування найближчої військової частини Червоної армії, після чого вогнем артилерії міст було знищено...

...На східній околиці хутора Церковщина Пирогівської селищної ради Київського району ворог завозив невідомий вантаж критими машинами у печери. Дані були передані до найближчої військової частини Червоної армії. Після того як по печерах відкрили артилерійський вогонь, у місцях обстрілу було видно велику пожежу...».

Можливо, розвідником був і ваш дідусь?

У розвідзведеннях містяться також факти про затримання німецької агентури, засланої до Києва з завданням сигналізувати пострілами з ракетниці про місця концентрації частин Червоної армії та знаходження важливих оборонно–стратегічних об’єктів, а також розповсюджувати чутки про захоплення німцями Москви, Ленінграда, Харкова та інших промислових центрів СРСР.

Цікавий факт зустрічається в одному з розвідзведень за 18 серпня 1941 року:

«...15 серпня німецькою артилерією було обстріляно село Жуляни Київського району. Із 12 снарядів, які були вистріляні ворогом, 11 не розірвалися у зв’язку з тим, що в їхніх головках замість капсулів була деревина...».

Відтак можна зробити висновок про існування антифашистсько налаштованих осередків, які проводили підривну роботу в глибокому тилу, зокрема на підприємствах, що випускали боєприпаси.

На жаль, збереглося мало розвідзведень, і вони охоплюють невеликий проміжок часу. Але й цього достатньо, щоб уявити обсяги виконаної роботи в тилу ворога і скласти уявлення про те, які необхідно було мати риси характеру людині, щоб піти у розвідку. Не дивно, що в ті напружені дні не забували відзначати тих, хто проявив себе у бойовій обстановці. У справі є інформація про те, що за успішне виконання розвідувальних завдань у тилу ворога начальником УНКВС у Київській області капітаном держбезпеки Чермних було підготовлено подання зі списком розвідників та партизан, які заслуговують заохочення або отримання урядових нагород.

Серед них: розвідники Зінченко Петро Петрович — колишній начальник відділення розшуку обласної міліції Київської області, Мякшило Григорій Павлович, Волощенко Григорій Каленнік — колишні міліціонери Макарівського райвідділу НКВС, Пилипей Єфросія Федосіївна — колишній службовець районної народної освіти Макарівського району, Ромашко Тимофій Остапович — колишній голова колгоспу ім. Шевченка с. Гавронщина Макарівського району, Еріна Дора Іванівна — 1916 р.н.; партизани Куценко Кузьма Якович — колишній робітник заводу № 43, мешкав у м. Боярка, Лазебний Семен Михайлович — колишній голова сільської ради с. Юрова, Кутовий Корній Степанович — у той час командир партизанського з’єднання, уродженець с. Хотів Київського району.

Це лише невеликий список людей, які діяли в тилу ворога, і далеко не повний перелік даних, здобутих із 18 по 30 серпня 1941 року на окупованих фашистами територіях поблизу Києва. Саме завдяки таким людям та їхнім зусиллям наближалася велика перемога.

Ігор Сердешний,
співробітник галузевого державного архіву СЗР