«Терміново шукаємо сторожів з рушницями!»

Людина, яка вивчає Крим з вікна автобуса, може зробити висновок: чим далі від столиці автономії й Південнобережжя, все більше ладу в землекористуванні. Корінний мешканець півострова помітить й обнадійливішу тенденцію — нові фруктові насадження з’являються там, де роками густо буяли лише бур’яни.

Новий сад за кілька старих буде

Цьогорічної весни у господарствах автономії закладено нових садів на площі 620 гектарів, а восени аграрії сподіваються отримати ще більшу цифру. За минулий рік саджанців фруктових дерев посадили на 1250 гектарах. Стартував же цей фруктовий ренесанс на сонячному півострові дев’ять років тому з більш ніж скромної відмітки 159 гектарів. При цьо­му торік тутешні садівники — від великих компаній до дачників — зібрали понад 47 тисяч тонн продукції: черешні, яблук, груш, персиків, абрикосів, слив і аличі. Нинішнього року, за попередніми підрахунками, очікується збільшення валу на двадцять відсотків.

«Нині найбільше саджають фермери і великі господарства, — пояснив «УМ» цю статистику начальник відділу садівництва, виноградарства та ефіроолійних культур МінАПК Криму Олександр Коваленко. — Це інтенсивні сади, з великою густотою посадки на шпалері, швидким вступом у плодоносіння, карликовими прищепами і крапельним зрошенням. Перевага віддається пізнім сортам яблук, зокрема таких районованих, як Гольден Делішес, Симиренка, Айдаред, Джонаголд, а також місцевої селекції: Таврія, Кримська зимова, Передгірська. Щодо аборигенних сортів, то ними у промисловому плані ніхто вже не займається, бо це не технологічно. Адже вони, скажімо, Сінап чи Канділь, як відомо, вступають у плодоносіння аж на восьмий рік. Вкласти чималі кошти в їх посадку, а потім усі ці вісім років очікувати на врожай — сьогодні це нікого не влаштовує. Старим же садам, яких усе ж більше, приблизно 80% загальної площі, особливої уваги не приділяється. Тобто вродили — добре, не вродили — невелика біда».

Замість домни — кошик яблук

На півострові, так склалося за останні роки, раді будь–якому інвестору. Лише б фруктовий потенціал зберіг, а ще краще — й примножив. І заодно робочі місця на селі створював, як резонно зауважив мій давній знайомий — заступник керівника аграрного відомства автономії Віктор Тишкевич. А таких бізнесменів останнім часом знаходиться все більше. Скажімо, господар відомої в Україні корпорації, яка годує державу курятиною, вирішив диверсифікувати свій бізнес — і ще чотири роки тому на базі сільгосппідприємства у селі Петрівка Красногвардійського району створив Кримську фруктову компанію. Нова структура спеціалізується на вирощуванні як кісточкових і насіннєвих культур, так і винограду й полуниці. Є в господарстві й своя сортовипробувальна ділянка, де обходять «обкатку» нові європейські сорти і прищепи. У свій «вітамінний» бізнес підприємці готові упродовж найближчих шести–восьми років інвестувати понад 230 мільйонів доларів — аби щорічно вирощувати фрукти на площі 15 тисяч гектарів та збирати 350 тисяч тонн врожаю. Досить сміливий бізнес–проект, стверджують експерти, — особливо якщо взяти до уваги той факт, що у кращі радянські часи всі господарства Криму давали 428 тисяч тонн. А ще цьогоріч, як зізнався мені головний агроном компанії Анатолій Січкар, у господарстві зіткнулися з нестачею робочих рук. Через це охочих попрацювати на зборі врожаю довелось завозити із сусідніх, «материкових», областей.

Флагман вітчизняної металургії Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, який нині вимушений практично до нуля скорочувати основне виробництво, також виявив свій інтерес до кримських вітамінів. На базі колишніх КСП у чотирьох степових районах автономії донеччани відкрили три аграрні цехи: № 49, № 55 і № 63, де чимало уваги відведено саме товарному виробництву фруктів.

Розширює свою промислово–садівничу присутність на півострові, зокрема в Бахчисарайському, а в перспективі — й Білогірському районах, власник ЗАТ «Сади України» Олексій Зайцев, відомий гравець на вітчизняному ринку насіннєвої продукції. Спільне ж українсько–голландське підприємство «Сади Тавриди» у тому ж регіоні півострова заклало декілька років тому демонстраційний сад на орендованих десяти гектарах і на дев’яти га — власний плодовий розсадник. Нині у господарства в користуванні вже 70 га. Підприємці заодно шукають інвестора для спільного виробництва яблук, груш, черешні за голландською технологією. Потейційним партнерам пропонують розщедритись на 1,45 млн. доларів. При цьому запевняють, мовляв, через шість–сім років ці кошти ви повернете.

Нещодавно в деяких ЗМІ з’явилася інформація, що кримські сади масово скуповують російські бізнесмени. Диму без вогню, як водиться, не буває. Так, два господарства, «Радгосп «Весна» і сусідній — «Перемога» із Нижньогірського району — два місяці тому знайшли грошовитих інвесторів. Контрольні пакети акцій господарств, що, до речі, й до цього займали провідні позиції на місцевому ринку фруктів, придбали російські фірми, відповідно «Смарт–Холдинг» і West Siberian Resources. Про новоспечених акціонерів та їхні подальші плани в МінАПК автономії нічого конкретного не змогли повідати. Олександр Коваленко лише повідомив, що за часів Союзу в «Перемозі» і «Весні» вирощували близько 8—10 тисяч тонн фруктів (за деякими даними, наразі вдвічі менше. — Авт.) і вагонами відправляли до Москви, Ленінграда, Харкова, де кримчани орендували місткі холодильники. Іще стало відомо, що «Перемога» досі утримує найбільший на півострові (15 гектарів) і, певно, в Україні зизифусовий сад. Схоже, нині росіяни мають намір повернути ті часи.