Якщо аналізувати медіа періоду виборів останніх часів, то неминуче зауважиш: один із найбільш уживаних виразів — «кіт у мішку». Таким став формат перегонів: ми обираємо за списком, а в списку — «сюрпри–и–из»! І чим більше депутати дбають не про інтереси держави та народу, якими, як ковдрою, вони незмінно прикриваються, а про те, як із влади зробити схованку для тих, хто вже перед народом завинив, та сходинку для тих, хто хоче грішити й далі, тим несподіванішими стають для нас склади рад. І тим гірше ті ради працюють.
Утім варто бодай спробувати розв’язати оті партійні мішки й зазирнути: які ж «коти» там сидять? І зробити це можна. Хоча б на прикладах тих, хто вже отримав владу і тепер мріє про більшу. Вони вже — на виду. І можна зауважувати особливості їх кар’єри, бізнесу, вчинків — і робити висновки. Можна вивчити документи, які супроводжують діяльність владців. А у них, якщо зазирнути, так багато написано...