І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Щасливе подружжя Дяченків. (Фото з архіву автора.)
...Нестерпно пекло сонце, й все навколо нагадувало розпечену сковорідку. Боліла голова, нили й кривавили розбиті грудками босі ноги. А вони йшли і йшли битим шляхом в сторону Бєлгородщини з чередою корів, яку рятували від німців. Зупинялися біля ставків та річок, аби напоїти худобу та перепочити.
Позаду у Миколи й Шури залишилися рідні Шелепухи, колгоспна ферма, де вони разом працювали, й щаслива юність. Попереду була війна...
Череду вони таки перегнали у безпечне місце, а самі повернулися додому. Вже в Шелепухах Микола запропонував Олександрі стати його дружиною. Вони побралися, щоб разом ділити радості й біду, сказав тоді юній Шурі її коханий.
Біда прийшла вже незабаром: Миколу забрали до Німеччини. Разом з такими ж молодими українцями їх завантажили, наче худобу, в товарняк й повезли в чужий невідомий край.
«На одній із станцій поїзд зупинився й нам вдалося відкрити вагон. Нас було чоловік із п'ятдесят. Один за одним ми вистрибували з вагона у сніг й тікали з клятого полону, німці з усіх сил стріляли нам услід з автоматів», — згадує дід Микола те жахіття. Він каже, що досі перед очима пережите.
Фашистські кулі тоді дістали і його. З пораненями обох ніг він упав, ніби підкошений. Два хлопці з Шелепух підхопили Миколу під руки й несли доти, доки не почули німецьку мову. А тоді кинули його зі словами «Рятуйся сам». Вони побігли в інший бік, а Микола поповз за ними. Було холодно, йшов сніг, а він повз і повз, сподіваючись на порятунок. Скільки часу пройшло, й скільки шляху здолав — не пам'ятає, але каже, що до сліз зрадів, коли побачив село. В першій хаті постукав у вікно і його впустили.
Було те на Вінниччині, добрі люди прихистили Миколу Дяченка, покликали сільського фельдшера, котра перев'язала рани. До весни жив він у тій родині, а тоді подався на Черкащину, до своєї Шури.
Перемогу вони зустріли разом. Важко працювали у колгоспі у своїх Шелепухах. Життя налагоджувалося, й сім'я почала будувати власний дім. Місце для хати вибрали між дванадцятьма дубами, кожному з яких років по 150. Видно, добра живильна енергетика у тих дерев, бо прожили Дяченки разом аж 61 рік! Двох дочок, Тетяну та Ольгу, виростили й вивели у люди. А тепер уже не тільки онуків, а й правнуків мають. І їхніми турботами живуть.
Баба Шура й дід Микола Дяченки чекають вихідних, як весняного сонечка. Бо ж в ці дні до них у село Шелепухи приїжджає з Черкас внучка Марина з чоловіком та двома правнучками — Лікою й Олею. Коли білі «Жигулі» з'являються на шляху, дід з бабкою поперед одного квапляться до воріт. У такі хвилини вони щасливі.
«У моєму житті мої дідусь та бабуся дуже багато значать. А їхній двір, де я виросла, є справді центром Всесвіту. Не можу діждатися вихідних, аби приїхати сюди», — розповідає «УМ» Марина Моргун. Вона каже, що в житті має приклад для наслідування, адже її бабуся й дід прожили у шлюбі стільки років. І хоча нелегкі часи випали на їхню долю, та вони змогли зберегти у своїх душах ніжність й турботу одне про одного. А цьому треба вчитися.
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>
Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>
Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>
Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>