Минулої п’ятниці на в’їзді до селища райцентру Диканьки урочисто відкрили відреставровану за кошти столичного бізнесмена Юрія Кішінця визначну пам’ятку архітектури, більш відому як Кочубеївська арка. Адже спорудив згадані Тріумфальні ворота у 1820 році тодішній міністр внутрішніх справ Російської імперії граф Віктор Кочубей на честь приїзду в його «вотчину» (династія Кочубеїв володіла Диканькою та довколишніми селами ще з ХVІІ століття. — Авт.) імператора Олександра І. Збудована у стилі класицизму брама вела до рідкісного за красою та розкішшю двоповерхового палацу. Однак під час політичних збурень початку ХХ століття місцева біднота зруйнувала палац дощенту. Суттєво постраждала від натиску «революційних мас» і брама: з неї тоді «зітерли» шість барельєфів із зображенням батальних сцен війни з Наполеоном та «центровий» напис, який свідчив про «прив’язку» її будівництва до відвідин Диканьки царем Олександром І.

Про те, що настав час реконструювати міський Палац одружень, у місті говорили давно. Адже ця пам’ятка архітектури, зведена ще в 1892 році підприємцем Захарієм Щербиною, який був гласним Черкаської міської думи й керував будівництвом залізниці «Фастів — Знам’янка», давно потребувала ремонту. Тож коли Черкаська міськрада передбачила на ці роботи в бюджеті приблизно 500 тисяч гривень, черкащани справді зраділи. Оскільки ця будівля розташована в кінці вулиці Хрещатик і є окрасою міста.

Центральний парк культури і відпочинку в Хмельницькому названо ім’ям Михайла Чекмана. Таке рішення ухвалили депутати міської ради. Колишній мер шість років тому загинув разом із дружиною в автокатастрофі.

Остап Бендер увійшов до губернського міста Старгорода з північного заходу, зі сторони «дєрєвні Чмаровки». Село Чмирівка Старобільського повіту від повітового центру лежить на північний схід, однак ця обставина жодним чином не зменшує віру місцевих мешканців у тому, що саме їхнє місто зображено в знаменитому романі «Дванадцять стільців»під псевдо «Старгород». Співзвучність назви Чмирівка із класичною Чмарівкою тут — чи не головний аргумент. Хоча й далеко не єдиний. Є в старобільчан і ґрунтовні підстави вважати Бендера своїм.
Переконання патріотів Старобільська у причетності їхнього міста до перипетій популярного роману нарешті вилилося в металі й витвердилося в граніті: у Старобільську з максимально можливою урочистістю відкрито пам’ятник Великому Комбінатору. А за компанію — й малолітньому безпритульному здирнику, котрий намагався «розвести» Бендера на цілих десять копійок.
Забронзовілий син турецькопідданого загалом відповідає канонічному образу, що склався ще в радянському кінематографі: довжелезний шарф, огорнутий навколо могутньої шиї, кашкет і... обличчя грузинського актора Арчіла Гоміашвілі.