Поки радник не проїде, пшениця не зійде
...У сім’ї фермерів Музик із Старої Костельниці — цілковита демократія. Якщо середнє покоління в особі сорокап’ятирічного пана Вацлава, який, власне кажучи, й господарює на фамільних гектарах — двома руками за Євросоюз та інтеграцію на Захід, то його батько Єжи, що більшу частину свідомого життя провів за соціалізму, наполегливо шукає недоліки процесу глобалізації. «Наш цукровий завод закрили. І не тільки наш, а й багато інших, люди без роботи, — загинає він мізинця, не ніяковіючи від присутності закордонних журналістів, яких привезли до них у гості за ЄСівською програмою. — А в Німеччині заводи працюють». Син розвиває тему: проблема не тільки з цукром, а й іншою продукцією країн Старої Європи — через високий курс місцевої валюти злотого, який тримається в Польщі.
Утім обидва — і батько, й син — сходяться в одному: пільгові кредити під два відсотки річних, які виділяють євросоюзівські програми — річ у господарстві дуже корисна. А ще: обидва дуже тішаться, коли в гості заходить пані Гражина.