Для мешканців віддалених гірських сіл і присілків є дві новини — добра і не дуже. Радує те, що відновлено автомобільне сполучення з усіма населеними пунктами Прикарпаття, які тривалий час залишалися відрізаними від зовнішнього світу. Місцеві шляховики, а також спеціалізовані фірми з різних регіонів держави зробили це в такі стислі строки, в які спершу мало хто вірив. Коштували ці ударні темпи близько ста мільйонів гривень. Для того, аби дорожня інфраструктура в горах мала значно вищий запас міцності, необхідні мільярди.
Нам треба звикати до аксіоми, що якісні дороги — надто дороге задоволення. У звичних рівнинних умовах будівництво одного кілометра траси першої категорії з 15–метровою шириною проїжджої частини, за існуючими розцінками, обходиться приблизно в десять мільйонів гривень. Образніше цю суму можна уявити у вигляді того ж кілометрового відтинку з тією ж шириною, щільно вкритого 5–гривневими купюрами. У гірській місцевості вартість дороги такої категорії, що пролягає вздовж бурхливої, принаймні кілька разів на рік, річки, а отже потребує надійних підпірних стінок, зросте щонайменше вдесятеро. Про сучасний стан прикарпатських гірських автошляхів та перспективи їх розвитку розмовляємо з начальником служби автомобільних доріг Івано–Франківщини Сергієм Сендерським.