Навіщо Криму меноніти?

У контракті, який нещодавно підписала республіканська асоціація фермерів і землевласників Криму з «МЕДА» — організацією економічного розвитку менонітів Канади, присутня лише бізнесова складова. (Меноніти — члени християн­ської релігійної секти, що виникла в 30–х роках XVI століття у Нідерландах як відгалуження секти анабаптистів. Меноніти проповідують покірливість, непротивлення злу, пацифізм. Назва секти пішла від імені засновника Менно Сімонса. — Авт.). Заможні адепти секти, котрі водночас у світському житті у себе на батьківщині серйозно займаються аграрною сферою, беруться безвідплатно профінансувати спорудження і оснащення у сільській глибинці півострова, а також Запорізької області, сучасних овочесховищ, придбання посадкового матеріалу тощо. Проект розрахований щонайменше на п’ять років, а його вартість становитиме десять мільйонів доларів США.

Цікаво, що канадців спонукали «зайти» в Крим і запропонувати тутешнім селянам свою допомогу... власні амбіції. «Три роки тому, — згадує віце–президент асоціації фермерів і землевласників Криму Микола Гаврилюк , — сюди приїхали канадські експерти вивчати по лінії ООН аграрну ситуацію. Зайшли до нашого офісу. Ми їм розповіли про Проект аграрного маркетингу (ПАМ тоді, у 2004—2006 роках, працював не тільки у Криму, а й у Закарпатській, Львівській, Одеській, Полтавській і Черкаській областях. — Авт.), підтриманий USAID. Натомість вони нам запропонували свій, мовляв, американці зуміли це зробити, а ми хіба не спроможні. І ось цьогоріч усе закінчилося підписанням реального контракту».

Суть «медівської» затії, за словами пана Миколи, полягає в тому, щоб зацікавити селян на своїх присадибних ділянках чи незадіяних земельних паях зайнятись перспективною справою — тепличним овочівництвом, столовим виноградарством і лікарськими травами. Тобто вирощувати те, що буде користуватись попитом не тільки у вітчизняного споживача ще не рік і не два. Саме такі цільові товарні групи, власне, і визначені проектом канадських менонітів. У свою чергу кримські та запорізькі фермери, підприємці, у котрих найбільший кредит довіри з боку односельців і вищезгаданої асоціації гарантовано збувають вирощене і зібране односельчанами за вигідними цінами гуртовим компаніям і торговельним організаціям як в Україні, так і Росії.

Для цього на базове підприємство (їх на півострові буде визначено близько тридцяти. — Авт.) завозять і монтують за рахунок відпущених грантів і залученого кредитного ресурсу необхідне холодильне обладнення. Аби селяни як учасники проекту могли там зберігати до кращих «ринкових часів» власноруч вирощену продукцію. По суті, йдеться про своєрідну спробу реанімувати давно забуте старе — споживчу кооперацію. Зрозуміло, вже на новому інформаційно–технологічному рівні.

Що ж, усе це виглядає досить заманливо й шляхетно. А чи не мають наміру добродії з країни Кленового листка під виглядом, скажімо, хитромудрих маркетингових заходів уже як місіонери просувати в атеїстичну кримську глибинку свою віру? Власне кажучи, прецедент в Криму вже був. Років шість тому («УМ» про це тоді писала) в селі Багате Білогірського району «залітні» мормони, окрім боротьби за людські душі, вирішили ще й навести лад у тутешньому реформованому сільгосппідприємстві, що колись, до речі, славилося на всю країну унікальними яблуневими і грушевими садами. Селяни довірили їм свої паї. І сильно прогадали, бо новоспечені керманичі з релігійним ухилом буквально за рік догосподарювались «до ручки», що навіть залишки колишнього колгоспного добра народ розібрав ледве не до фундаменту.

«Що ви, такий варіант не пройде! — парирував сакраментальне припущення Микола Гаврилюк. — Адже замовником проекту є уряд Канади. І про якусь релігійну його сторону і близько не йдеться. До того ж у Сімферополі передбачено відкрити офіс проекту, що буде ретельно відстежувати як фінансові, так і решту питань».