І коли буде той референдум?

Учора Конституцій­ний суд повідомив своє рішення щодо проведення всеукраїнського референдуму. Раніше із відповідним поданням до КС звернулося понад півсотні народних депутатів, яких цікавило: чи зобов’язаний Президент України негайно оголосити проведення референдуму за народною ініціативою? Особливо за тих правових підстав, коли Центрвиборчком уже підписав протокол про дотримання умов та наявність підстав щодо призначення референдуму. Це питання не врегульоване у законі «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».

Проблема референдуму хвилює переважно депутатів від Партії регіонів та КПУ, яким кортить швидше дізнатися думку народу про необхідність вступу України до НАТО — не чекаючи, доки чинна влада роз’яснить населенню переваги такого кроку та мінуси позаблокового статусу в нинішніх геополітичних реаліях.

КС ухвалив рішення цілком у своєму дусі невтручання в політик­у: ні вашим, ні нашим. Суддею–доповідачем у цій справі був заступник голови Конституційного Суду Василь Бринцев.

Згідно з рішенням КС, Президент зобов’язаний оголосити проведення всеукраїнського референдуму за народно­ю ініціативою, якщо його ініційовано з додержанням встановлених Консти­туцією та законами вимог щодо організації і порядку проведення референдумів. Тобто протокол ЦВК про підстави проведення референдуму є правовим фактом для Банкової. Водночас конституційна Феміда не дала жодної відповіді на питання, коли саме Президент має оголошувати проведення плебісциту — чи негайно, чи згодом (протягом скількох днів, тижнів чи місяців). У КС зауважують, що питання термінів у цій справі їм не підвідомче.

КС виходив із того, що ані Конституція, ані закони України не встановлюють часових критеріїв щодо проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Фактично, Феміда вказала авторам подання на необхідність прийняття відповідного закону. Мовляв, тоді цю правову прогалину й буде усунуто.