Перше китайське попередження

Наприкінці минулого тижня найстаріше та, мабуть, найавторитетніше рейтингове агентство Standard & Poor’s присвоїло Україні негативний прогноз. Головна причина — дефіцит грошей. Укладачі рейтингу, щоправда, пообіцяли: вони дуже швидко відмовляться від своїх песимістичних прогнозів, якщо український уряд доступно пояснить їм свій план виходу з кризи. Натомість чиновники не можуть чітко пояснити, як вони мають намір боротися, скажімо, з металургійною кризою. Нагадаємо, що вже зараз зупинилися 17 із 36 доменних печей, при цьому частка гірничо–металургійного комплексу у ВВП становить 27 відсотків, а в експортних надходженнях — усі 38%.

Китайців багато, їх не подолати!

За даними Міністерства промислової політики України, за останній місяць виробництво чавуну знизилося на 21,3%, а сталі — на 32,4% порівняно з серпнем. Українські компанії вже втратили 22% заробітку на зовнішньому ринку. Експерти вважають: якщо ситуація на світовому ринку не зміниться, то збитки будуть лише зростати, а темпи роботи деяких меткомбінатів доведеться скоротити, а з часом і зупинити їх узагалі.

Про ймовірну кризу вітчизняної металургії «Україна молода» писала ще наприкінці літа. Її головна причина — падіння світових цін на сировину. У такій ситуації краще почувають себе ті, хто може знизити собівартість. Тобто — китайці. Незважаючи на те, що металургійна промисловість — одна з найрозвиненіших в Україні (у 2007 році компанії цієї галузі реалізували продукції більш ніж на 148 млрд. грн.), конкурувати з китайськими металургами не в змозі. Теперішня собівартість тонни рідкої сталі в українського виробника в середньому становить 520 доларів США. Приблизно стільки коштує тонна цього продукту у китайського виробника на зовнішньому ринку.

Зниження світових цін на метал для українських металургів не було несподіванкою. Ще на початку 2007 року експерти прогнозували вихід восени 2008 року на ринок китайських конкурентів. Звісно, українські металурги намагалися підстрахуватися і знизити собівартість свого металу за рахунок зниження транспортних витрат. Ще минулого літа українські металурги зверталися до влади, аби накласти мораторій на підвищення цін «Укрзалізниці». Жодного результату це не дало, залізничники підняли ціни наполовину. Але найцікавіше тут, що транспортні витрати китайських меткомпаній майже вдвічі більші, ніж українських.

На думку українських металургів, собівартість
металу зростає через монопольне становище українських гірничорудних компаній. «Висока собівартість викликана також фактичною монополією на феросплави та коксове вугілля, адже ця сировина в Україні вдвічі–втричі дорожча, ніж в інших країнах–виробниках», — повідомив директор Маріупольського металургійного комбінату Володимир Бойко. Але Антимонопольний комітет після перевірки гірничорудних компаній їхнє монопольне становище не підтвердив.

Подорожчання під час сезону знижок

Становище металургійної галузі продовжує погіршуватися на внутрішньому та зовнішньому ринках. Експерти відмітили, що споживач не поспішає виходити на світовий ринок металів, очікуючи подальшого зниження цін. Аби не втратити місце на світовому ринку, російські металургійні компанії почали знижувати ціни на металопродукцію. Втім російським металургійним компаніям уже вдалося знизити собівартість своєї продукції за рахунок підтримки держмонополії «Російські залізничні дороги», яка на 40% знизила вартість транспортування товару.

За прогнозами експертів, ціни на світовому ринку на китайський метал найближчим часом знову впадуть. Причиною цьому стало нещодавнє п’ятивідсоткове зниження вартості металопродукції на внутрішньому китайському ринку. До цього призвела економічна нестабільність у Китаї, яка стала причиною погіршення кредитних умов, а відповідно і зниження попиту на різноманітні товари, водночас і на металопродукцію. Якщо попит на китайському внутрішньому ринку металопродукції і далі падатиме, то китайські металурги будуть змушені або зменшувати обсяги виробництва, або знижувати ціни. Зменшити обсяги виробництва китайської металопродукції не дозволяють довгострокові контракти з австрійською компанією Mount Gibson Iron на поставку до Китаю залізної руди. За цими контрактами китайські компанії зобов’язані приймати всю руду від австрійських партнерів щоквартально в обсягах, які зазначені в контракті. Отже, залишається знизити ціни на метал на світовому ринку.

Якщо китайські металурги зможуть собі дозволити зниження цін на свою продукцію, то українці на такий крок не здатні. Експерти стверджують, що найближчим часом собівартість продукції українських металургійних заводів буде зростати. Одна з причин — подорожчання енергоносіїв, зокрема електроенергії.

Окрім проблем за межами батьківщини, україн­ські металургійні компанії також вимушені переживати кризу і на внутрішньому ринку. Після зниження темпів будівництва в Україні, відповідно знизився попит на такі продукти металургійної галузі, як металоконструкції, труби тощо.

«Кити» за час кризи задушать малих...

Експерти прогнозують: кризу переживуть не всі українські металургійні компанії. «Не так сильно постраждають виробники, які мають вертикально інтегровану структуру, тобто доступ до сировиини: вони можуть знизити собівартість продукції на третину», — пояснив «УМ» президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер. До речі, перша серед таких компаній — «Метінвест» Рината Ахметова. Експерти стверджують: власникам таких фірм криза тільки на руку, адже вони позбудуться конкурентів. Цілком імовірно, що на ринку з’явиться монополіст.

Аби такого не сталося, решті компаній необхідно терміново зайнятися модернізацією. «Наші заводи гірничо–металургійного комплексу працюють за технологіями столітньої давності, — розповідає «Україні молодій» директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін, — це призводить до того, що українська металургійна галузь дуже енергоємна, а відповідно собівартість продукції висока». Втім, якщо взяти до уваги середню рентабельність 25—30%, то модернізацію галузі уже можна було провести давно. Але зменшувати свої прибутки поки що ніхто із українських металургів не прагне.

Також існує інший шлях збереження своїх позицій на світовому ринку — знищити конкурента. Заступник міністра промислової політики Сергій Грищенко вважає, що українським металургам необхідно використовувати можливості СОТ і спільно з міжнародними організаціями домагатися захисту ринку від імпорту Китаю, який, до речі, за останні два місяці зріс утричі.